До яких тільки "топів" не входить книга Дорж Бату "Франческа,повелителька траєкторій" Недолуга, смішна і просто РЖАЧНА дівчина з Сицилії Франческа - новий кумир тисяч українських читачів.
«Франческа. Повелителька траєкторій» — дебютний роман українського письменника бурятсько-монгольского походження Доржа Бату. Роман розповідає про пригоди аерокосмічного оператора НАСА Франчески, яка знаходить час для курйозів та веселощів навіть на найвідповідальнішій роботі космічного оператора.
Кумедні історії, які постійно відбуваються з його запальною та інфантильною колегою, Дорж Бату почав записувати просто тому, що шкода було забувати такі смішні оказії.
Від сивої давнини до сьогодні чільне місце в українському побуті займає рушник. З ним народжуються, одружуються і йдуть із життя. З хлібом сіллю на рушнику зустрічають дорогих гостей, без нього не обходиться жодна урочиста подія в родинному чи громадському житті.
І.М. Гончар якось сказав, що Україна має стільки рушників, що ними можна оперезати всю земну кулю. Український рушник можна порівняти хіба що з народною піснею, вишиванкою і писанкою, разом з ними він є невмирущим символом України. Наш рушник є і оберегом і молитвою, і засобом спілкування з предками.
Відділ абонемента Чернігівської обласної бібліотеки для юнацтва пропонує Вам поринути у світ давнього побуту наших предків і дізнатися багато корисного та цікавого про український рушник.
Відео можно переглянути тут
3 грудня - Міжнародний день людей з обмеженими _можливостями Цей день був проголошений у 1992 році Генеральною Асамблеєю ООН (резолюція 47/3).
Станом на перше січня 2021 року в Україні налічується 2 мільйони 703 тисячі людей з інвалідністю. За даними Держстату, серед осіб з інвалідністю – 163,9 тисячі дітей.
Інвалідність не є перепоною до повноцінного життя, це не вирок й не покарання. Люди з інвалідністю є повноправними членами суспільства, які потребують трішечки більше уваги та піклування, створення відповідних умов.Толерантність кожного з нас допоможуть спростити життя людей з обмеженими можливостями, створити майбутнє, щоб люди не були виключені з соціуму з-за проблем зі здоров`ям. Вони не вимагають до себе жалю, тому що, як ніхто давно усвідомили що це шлях в нікуди.
Як же буває добре почитати хорошу художню книгу, засновану на реальних історичних подіях...
До вашої уваги «100 слів про книгу» австралійського письменника Маркуса Зузака «Крадійка книжок». У присвяті написано : «» - це імена батьків автора, які емігрували у 1950-х роках з Німеччини та Австрії. Сам Маркус Зузак хоч і ніколи не бачив війни, проте він неодоразово переживав ті події, слухаючи розповіді своїх батьків. Це були розповіді про дитинство під владою фюрера, коли відбувалася наруга над людяністю, честю та гідністю.
Цей роман ламає літературні стереотипи про війну і дуже атмосферний. Прийнято вважати, що книга розрахована перш за все на підлітків, проте в Австралії цей твір відносять до розряду дорослої літератури.
Оповідачем є Смерть, яка вважає що може бути оптимістичною. Проте не очікуйте від неї на чорний гумор, швидше це буде трішки іронії та опис професійної рутини. В цій книзі Смерть забирає душі педантичних німців, хоча сама є трішки бунтаркою.
Щороку 2 грудня відзначається Міжнародний день за скасування рабства.
І якщо здається, що ця проблема до України і сучасних українців відношення не має, це не так. Існують сучасні форми рабства, такі як сексуальна експлуатація, торгівля людьми, продаж наречених, шлюби з примусу, ряд форм дитячої праці, насильницьке вербування дітей для використання у збройних конфліктах та боргова та трудова кабала.
Хоча багато хто досі вважає, що жертвами торгівлі людьми стають тільки люди бідні та малограмотні з «країн третього світу», це не так.
Далеко не кожен може дозволити собі побувати за кордоном, познайомитися з іншими культурами, побутом, звичаями. Але як тільки хочеться дізнатися, як живуть люди на іншому боці планети! Тому ми продовжуємо уявляти себе мандрівниками, яким вдається вирватися з буденності й податися в захоплюючі далі у пошуках нових знань та вражень... за допомогою книги.
Індія – це окремий світ, куди достатньо потрапити всього один раз, щоб мріяти досліджувати його все життя.
Індія схожа на величезну скриню з коштовностями, де в кожного з дорогоцінних каменів та в кожної прикраси є своя дивовижна історія.
Микола Кіндратович Вороний народився 6 грудня 1871 року в родині ремісника.
Навчався в Харківському, пізніше в Ростовському реальному училищі, звідти його виключено за зв'язки з народниками: читав та поширював заборонену літературу.Три роки перебував під наглядом поліції із забороною вступати до вищих навчальних закладів Російської імперії. Продовжив навчання у Віденському і Львівському університетах (філософський факультет).
У Львові познайомився з Іваном Франком. Працював бібліотекарем і коректором Наукового товариства імені Шевченка, режисером театру "Руська бесіда", в редакції журналу "Життє і слово". Допомогав Івану Франку у виданні газети "Громадський голос" і "Радикал", був неофіційним редактором журналу "Зоря".
Микола Вороний відомий як український письменник, перекладач, театральний режисер, актор, громадсько-політичний діяч, театрознавець. Один із засновників Української Центральної Ради. Один із засновників і режисерів Національного театру.
Щорічно 1 грудня згідно з рішенням Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) та Генеральної Асамблеї ООН, відзначається Всесвітній день боротьби зі Снідом.
Сьогодні вже складно повірити, що про СНІД ми дізналися лише 33 роки тому, у 1988. За цей час синдром набутого імунного дефіциту перейшов від невідомої хвороби до світової кризи і забрав більше 30 мільйонів життів. Незважаючи на прогрес в лікуванні, СНІД продовжує вбивати щорічно багатьох людей у світі. В Африці ситуація найгірша — в деяких країнах континенту рівень зараження СНІДом становить понад 15% населення.
Та і в цілому проблема боротьби з поширенням ВІЛ інфекції/СНІДу залишається досить актуальною для багатьох країн.