
«Бібліотека – це той храм,
де завжди народжується
і зберігається духовність.
Пам’ятаймо, що у давнину
бібліотеку називали «дім життя»,
«притулок мудрості», «аптека для душі»…»
(В. Сухомлинський)
30 вересня – Всеукраїнський день Бібліотек – свято для всіх шанувальників книг та тих, хто вважає бібліотеку джерелом знань і нових ідей.
Міжнародний день демократії щорічно відзначається 15 вересня. Це дуже важливе свято для світової громадськості. Тому в ООН запропонували всім державам, регіональним громадам, міжурядовим і неурядовим організаціям прийняти нове свято. Варто відзначити, що щороку Міжнародний день демократії має нову тему, яка в той момент, є особливо важливою.
В 2017 році вона звучить так: « Демократія і запобігання конфліктів». І не дивно, адже на даний момент, військова обстановка у всьому світі досить нестабільна. Зазвичай, у Міжнародний день демократії, проходить величезна кількість офіційних зустрічей та семінарів, де обговорюють найважливіші питання і намагаються знайти рішення різним проблемам.

29 вересня1941 року в окупованому нацистами Києві в Бабиному Яру почались масові розстріли мирного населення міста - за два дні було вбито 33771 тисячі євреїв. До 1943 року Бабин Яр став місцем розстрілу до 200000 чоловік та символом одного з найбільш скорботних місць в історії усього людства, а прах людей жорстоко знищених нацистами, перетворив Бабин Яр на величезну Братську могилу.
Ці страшні цифри , ці факти не вміщуються в людській свідомості. Це неможна ні осмислити, ні зрозуміти. Такій жорстокості немає пояснення.

30 вересня ми відзначаємо Всеукраїнський день бібліотек. Для працівників цієї галузі це особливе свято. Бібліотекар, як ніхто інший усвідомлює, а можливо відчуває, значення бібліотеки та книги в житті людини.
Книги – це точки опори у непередбаченому світі, це надійний друг та порадник. Вони захищають нас від дурощів, наповнюють силою та знаннями.
Чи може бібліотекар з його книжками змінити світ?.. Навряд чи, але може допомогти людині призупинити лихоманковий темп, байдужість, роздратованість та знайти віру в себе.
Вкрай неправильно вважати, ніби бібліотекарі опікуються книжками, вони опікуються людьми.
В книзі німецької письменниці Ніни Джордж «Маленька паризька книгарня» один книгар рекомендує зневіреній в собі жінці: « Краще пориньте в скарби книжок, аніж ви влізете в безглузді стосунки з чоловіками, які будуть вас усіляко зневажати, або сядете на ідіотські дієти, бо ви, бач, виявитесь недостатньо стрункою для одного чоловіка або недостатньо дурною для іншого. Вибирайте книги чи…».

У кожної людини в житті є щось таке сокровенне, найрідніше, без чого вона не може навіть уявити свого життя. Це рідний батьківський край, де вперше дитиною побачила світ, ясне сонечко, дрібні сльозинки дощу на віконному склі, ріжок молодого місяця між міріадами зір, чисту зелену травичку і тисячі різних квіт, які радували серце своїм розмаїттям. Тут кликали в дорогу перші в’юнкі стежинки, які бігли від батьківського порогу у широкий світ. Це та земля, по якій ми зробили свої перші кроки, земля наших батьків, дідів і прадідів, і вона найдорожча за все на світі. Вона єдина, де ми почуваємо себе вдома, затишно і привітно. І, де б людина не жила потім, а зі своїм краєм вона пов’язана невидимою пуповиною, яка не відпускає від себе, живить душу рідним теплом і дає наснагу. Іноді люди, постійно живучи на одному місці, не задумуються над цим, вони у своїй стихії, вдома. Але варто покинути рідну місцину на деякий час, як затужить серце, болем озоветься душа і все те, чого й не помічав раніше, стане ріднішим, ближчим і дорожчим. Це і є та ностальгія, яка не дає щасливо жити у чужому краю. Недаремно ж люди кажуть, що в рідному домі і стіни допомагають, так воно і є. Тільки в рідному краю людина почуває себе захищеною, стійкою, впевненою, бо вона вдома. Тому і присвячено цій темі так багато людської творчості: віршів, пісень, картин, оповідань і т.д. І ця криниця ніколи не висохне, доки й існуватиме людство, адже людська душа не знає спокою, вона діяльна, жива, сповнена любов’ю і відданістю до рідної землі. Це велике і дуже сильне почуття, яке живить людину, не дає їй збайдужіти, робить активною і сильною.
Європа, Європа, Європа… здається , неначе таке просте слово, а скільки в ньому незрозумілого, непізнаного. Думаю, багато користувачів нашої бібліотеки хотіли б дізнатися: що таке Європа? Бібліотекарі відділу абонемента Чернігівської обласної бібліотеки для юнацтва підготували виставку-екскурсію: « Подорожуємо Європою». Багато цікавого, невідомого, загадкового таїть в собі Європа. Матеріали виставки розкривають світ сьогодення країн Європейського Союзу, знайомлять з укладом життя, традиціями та обрядами, архітектурою, найкращими музеями Європи: Лувр,Прадо, Дрезденська галерея та багато інших, пам’ятками мистецтва та природи та популярними туристичними маршрутами.
22 вересня, у День партизанської слави з почуттям безмежної подяки й любові ми віддаємо данину поваги ветеранам антифашистського опору: колишнім підпільникам і партизанам, захисникам і визволителям рідної землі – усім, кого ми з гордістю називаємо народними месниками.
Відзначення цього свята є державним визнанням неоціненного внеску народних месників у велику Перемогу над фашизмом.
О, водо ! У тебе немає ні смаку, ні кольору, ні запаху ! Тобою втішаються, не складаючи собі звіту, чим ти насправді є.
Ти - найбільше багатство світу. Ти не просто необхідна для життя: ти і є життя !
Антуан де Сент-Екзюпері
Що таке евтрофікація ? Що означає абревіатура ПАР ? Скільки разів треба сполоскати миску, щоб на ній не лишилося решток миючого засобу ? Яку кількість води витрачає міський мешканець на день ?
Евтрофікація у дослівному перекладі з грецької – добре харчування (eutrophia). Простіше: це «цвітіння води», викликане бурхливим ростом водоростей у водоймі. Рослинність активно поглинає з води кисень, що, у свою чергу, спричиняє загибель риби. Це стається, коли рівень кисню у водоймі стає нижчим за 4 мг/куб.дм. Для повноцінного функціонування рибі потрібно принаймні 6-7 мг/куб.дм.
У 2011 р. було доведено, що вагомим внеском у евтрофікацію є фосфати й нітрати, зокрема, ті, що містяться в таких звичних миючих засобах. Зауважимо: з фосфору й азоту складається все на планеті, позбутися їх не можна, а от надлишок порушує баланс. Останнім часом на миючих засобах можна помітити написи: «Без фосфатів», на шампунях – «Без сульфатів», але, чи можна цьому вірити ? Справді, сульфати дають пінку, а піняться всі шампуні…