9 листопада відзначають День української писемності та мови. За православним календарем цього дня вшановують пам’ять Преподобного Нестора-Літописця — послідовника творців слов’янської писемності Кирила і Мефодія.
З цієї нагоди в читальному залі бібліотеки для відвідувачів розгорнуто книжково-ілюстративну виставку «Мова моя – душа голосна України». Виставка має за мету відзначення важливої ролі української мови в консолідації українського суспільства і спрямована на підтримку рідної мови, її вивчення, розвиток і популяризацію та водночас демонстрацію її багатства та краси.
«Привіт солдате! Ти мене не знаєш,
Я просто дівчина, живу собі як всі,
В моєму місті тихо, не стріляють,
Але війна торкнулася душі…»
В нашій країні не перший рік триває війна. На Сході України обороняють рідну землю справжні патріоти. Для них є справою честі і гідності виконати поставлене завдання – захистити рідну землю від агресора. Вони готові боротися, рішуче захищати Україну, жертвуючи найдорожчим – життям.
Всі вони справжні герої, на прикладі яких будуть виховуватись наступні покоління українців. Вони різні за віком, професією, з різних куточків країни. Але об’єднує їх одне – Україна для них понад усе.

9 листопада в Україні щороку відзначається Свято української писемності та мови. За православним календарем – це день ушанування пам'яті Преподобного Нестора-літописця. Вважається, що Нестор-літописець став прабатьком української писемної мови. Преподобний Нестор працював до останнього дня свого земного життя. Мощі святого покояться в Ближніх печерах Києво-Печерської лаври.
Свято було започатковано Указом президента України від 6 листопада 1997 року. Традиційно цього дня всіх українців запрошують написати Всеукраїнський диктант національної єдності і перевірити свої знання.
31 жовтня черговою темою засідання Центру правової інформації «Молодь. Право. Закон.» була година права «Немає прав без обов’язків».
На нього був запрошений директор Чернігівського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги Бобруйко Володимир Анатолійович та учні 9 класу ліцею№ 16.
В ході заходу учасники говорили про необхідність орієнтуватись у нормативно-правових актах України, що до захисту прав людини: «Конституція України» ,зокрема, другий розділ «Права, свободи та обов’язки людини і громадянина», « Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод» , «Загальною декларацією прав людини». Реалізуючи свої права, людина не може діяти наперекір інтересам інших або обмежувати їх права. Права тягнуть за собою обов’язки .
Обласний літературний конкурс патріотичної лірики «Моя земля, земля моїх батьків, боролася й перемагала», який проводився Чернігівською обласною бібліотекою для юнацтва за підтримки Департаменту культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації відбувся. Переможців конкурсу визначено, нагороди вручено. Дякую усім причетним до цього дійства за небайдужість, молодечий дух, за любов до слова, до Батьківщини. Дякуємо своїм колегам бібліотекарям та почесним головам журі Надії Галковській та Олені Печорній , які кожну роботу не просто перечитали, а пропустили через серце.
На конкурс з усієї Чернігівської області було надіслано близько ста робіт юних талантів від 14 до 21 року. Кожна робота пронизана любов’ю до рідної землі, до людей, які гордо називають себе українцями. Читаючи роботи, в серцях оселялася віра, витісняючи найменші сумніви, що нація в якої такі нащадки – НЕПЕРЕМОЖНА!
Овіяний диханням віків, тисячоліть Новгород-Сіверський належить до числа древніх центрів східнославянської цивілізації. Свою змістовну історію воно тримає немов знамено — високо над земними ознаками непересічної долі, сподіваючись на новий Ренесанс, котрий, на думку нині сущих, обов’язково має настати. Перебуваючи впродовж століть у системі законів, норм, правил, традицій іноземних країн, воно не загубило на узбіччі своєї ідентичності й упевнено крокує в майбуття.
Друга світова війна принесла з собою таку безліч трагедій, віроломства і зруйнованих доль, що до цих пір все людство із сумом і гіркотою згадує про ті далекі події, які торкнулися практично всіх на нашій спільній землі. Є суд історії. Вже майже досконально вивчені всі масштаби цієї згубної війни.
З метою закріпити й увіковічити історичну пам’ять написано і пишуться маса книг, документальна і художня література. Відзнято безліч відеоматеріалу. Все це доступно, лише відходять у вічність справжні свідки тих давніх подій, які назавжди змінили світ. Ми не будемо забувати їх свідоцтва!

Давно я перейшов біду,
Сирітство, злидні,
підлість, щастя,
А пам’яті – не перейду…
Д. Іванов.
Поет Дмитро Іванов не має потреби ні в рекламі, ні в представленні його читацькому загалові. Він давно знаний не лише в Україні, але й за її межами. І не тільки відколи став Шевченківським лауреатом за книгу «Село в терновому вінку». Його поезії припали людям до серця. У поетичному слові Дмитра Йосиповича й справді — безодня простору.