30 вересня – День Віри, Надії, Любові та матері їх Софії. З божого провидіння саме цього дня в Україні відзначають День бібліотек.
Працюють в цій галузі переважно жінки, які щодня бережуть і передають мудрість поколінь, дарують любов до слова, вірять у перемогу добра над злом і надіються, що їх праця буде помічена.
Більшість сучасних підлітків вважає читання вкрай занудним заняттям.
Так, за свідченням статистики, у Великобританії, одній з найрозвинутіших країн світу, кожна п’ята дитина у віці до 11 років не вміє читати, а кожний шостий 15-річний підліток практично є неграмотним.
Можливо справа в тому, що молодому поколінню бракує навичок читання, тому воно не відчуває в цьому потреби.
На землі є дуже багато див, створених природою і зроблених руками людини. Чи не найбільше диво з див – КНИГА, у ній увесь неосяжний світ.
Як незгасний смолоскип, освітлює шлях людини книга. І завжди цей смолоскип був у руках бережливих, надійних – у руках бібліотекаря.
Тому зовсім невипадково, у рік тисячоліття літописання і книгодрукування президент України своїм указом проголосив 30 вересня 1998 року ВСЕУКРАЇНСЬКИМ ДНЕМ БІБЛІОТЕК .
«Я хочу… жити,
щоб працювати,
страдати і боротись
разом з вами.»
М. Грушевський
29 вересня виповнюється 150 років від дня народження Михайла Сергійовича Грушевського.
В історію Михайло Грушевський увійшов як учений, педагог, громадський і політичний діяч, публіцист, історик і письменник. Він належить до тієї когорти славетних постатей української історії, що й Володимир Хреститель, Ярослав Мудрий, Богдан Хмельницький, Тарас Шевченко.
З нагоди ювілею обласна бібліотека для юнацтва організувала і провела цикл заходів «Велич могутньої постаті».
"Завдяки історичній пам’яті людина стає особистістю,
народ — нацією, країна — державою."
Михайло Грушевський
Кожне покоління, кожна нація пишається своїми видатними людьми. Саме завдяки їм,висоті Їхніх звершень залишаються в історії народи,що цього гідні.
Видатні особистості немов камертон свого часу: вони задають тональність життя суспільства,постійно підіймають планку суспільних діянь і прагнень.
Цього тижня ми відзначали День міста Чернігова.
Чернігів – це благословенний край, історію якого творили давньоруські та козацькі гетьмани, герої партизанського руху і видатні сучасники.
Далеко за межами регіону відомі імена уродженців Чернігово – Сіверської землі – святителів православ’я, талановитих письменників та композиторів, науковців і майстрів мистецтва, чий непересічний талант збагатив духовну скарбницю Українського народу.
Війна – це зараз не слово, а реальність. Але кожен з нас хоче миру. Мир, незалежність та цілісність держави завойовують для нас учасники АТО – справжні герої сучасності.
Про них варто знімати фільми, писати книжки та розповідати в школах. Ми повинні зробити все, щоб про них не забули.
«Я живу в чудовім місті,
Я в Чернігові живу.
Щиросердно й урочисто
В гості всіх до себе зву.»
21 вересня – День міста Чернігова.
До цієї дати у Вищому Професійному Училищі № 15 був проведений вечір краєзнавства «Чернігів мій, милуюся тобою». Захід проводився з метою поглибити знання молоді з історії рідного міста та познайомити з його історико-культурною спадщиною.