Карколомний роман „Голодні ігри“ збурює, приголомшує,
тримає в напрузі… Я просто не міг відірватися»
Стівен Кінг
Фільм "Голодні ігри" був з кінця 2011 року в списку найбільш очікуваних не випадково: до цього вже протягом кількох років із списку світових бестселерів не випадала книга Сюзанни Коллінз з такою ж назвою і її продовження: романи "У вогні" і "Переспівниця".
Відкриваючи її одразу поринаєш у новий, незвичний і незнайомий світ. Мене ця історія захопила, змустила прочитати себе буквально за день. У передмові автор пише, що ідея книги була навіяна міфом Стародавньої Греції, в якому в жертву Мінотавра жителі зобов'язані були приносити дівчат і юнаків.
Дія книги «Голодні ігри» відбувається в майбутньому, коли після війни і знищення більшості населення всім править Капітолій.Блискучий Капітолій об’єднав дванадцять округів у країну Панем. Щоб тримати підлеглих у покорі, Капітолій вигадав жорстоке реаліті-шоу — Голодні ігри. Всюди панує голод, а 12 підлеглих Капітолію районів зобов'язані щороку поставляти підлітків - дівчат і хлопців від 12 років на смертельну битву між собою. Переможцем може стати тільки один. Але головна героїня, Кітнісс, змінює правила Голодних ігор. У книзі багато жорстоких моментів, несподіваних поворотів.
Звісно, вражає несправедливість...Одразу виникає питання: "Як люди можуть так жити?" Чи навіть краще сказати "виживати". Вражає жорстокість самих ігор, те, що трибути готові майже роздерти один одного голими руками (хоча це й закономірно у їх положенні). Не можливо відірватись , поринаєш у події і просто пропадаєш у книзі , стаєш залежним , а отже голодним , голодним від того , що спинився і не продовжуєш читати Після «Голодних ігор» відразу ж прочитала продовження - «І спалахне полум'я» і «Сойка-пересмешніца».