«НА КНИГУ НАДІЙСЯ , А САМ НЕ ПЛОШАЙ!»


Чому, коли ми говоримо про Т.Шевченка, то в уяві спливає образ патріота, борця за волю, але ніколи не виникають асоціації пов’язані з коханням?

Чому біля пам’ятника Шевченку закохані не призначають побачень?

Там звучать гімни, заклики до боротьби, а от ніжні слова кохання ти не почуєш.

Невже лякає похмурий погляд Кобзаря та насуплені брови?

Якщо ви вважаєте, що кохання й Шевченко речі несумісні, то ви помиляєтесь.

Уявіть собі молодого Шевченка. Столичний художник, епатажний поет, поціновував театральних вистав, бажаний гість на балах. І хіба можна було його не любити?

За своє життя він закохувався багато разів. Любили й його, та щастя сімейного життя -- насудилося.

 Деякі історики , літературознавці вважають, що й постраждав Шевченко через жінку. Якщо імператор міг дозволити собі бути поблажливим і пробачити образи на свою адресу, то образу Першої леді вибачити просто не міг. (Скандальна поема «Сон» зі збірника «Три літа», де Шевченко порівняв імператрицю з засушеним опеньком, мовляв, така ж вона «тонка, довгонога».)

За це Шевченка було відправлено на заслання без права писати і малювати, а книгу пронумеровано, підшито, опечатано і замкнено в підвалах таємної канцелярії його Величності.

З легендарною книгою, рукописною збіркою «Три літа» ,яка розділила долю автора і також понесла покарання, познайомилися учні 9-Г класу ЗОШ № 29.

Діти мали унікальну можливість погортати книгу, розглянути почерк великого поета, його замальовки на сторінках книги, проникнуться настроєм автора. За легендою, якщо ти наполегливо працюєш і маєш щире бажання вчитися, вступити до омріяного навчального закладу,то тобі варто потримати книгу в руках і воно обов’язково виповниться. У це можна вірити, можна ні, але спробувати варто.