Календар

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

Ми в Internet

DW

Книжковий хіт-парад

Краєзнавча сторінка

Статистика відвідань

Перегляди статей
2306306


«АФГАНІСТАН… ЯК ДОВГО ЦЯ ВІЙНА ТРИВАЛА». Вечір пам’яті і надії

«Поставте скібку хліба на столі

І голови схиліть в скорбрті вічній,

За тих, кого убив Афган,

Чиї він души зранив і скалічив»

15 лютого в Україні відзначили День вшанування учасників бойових дій на території інших держав. Офіційно 15 лютого 1989 року, тобто 25 років тому, останній радянський солдат залишив Афганістан. Тому кожен рік цей день особливий для тих, хто пройшов крізь пекло війни в Афганістані та їх рідних.

Через ту «непомітну війну» пройшли 620 тисяч солдат та офіцерів, з них, за офіційними даними, 15051 загинуло, майже 54 тисячі – поранено, 416 тисяч захворіли різними інфекційними хворобами, а 417 тисяч потрапили у полон.

Цей день свято для тих, хто повернувся додому живим… В цей день ми вшановуємо тих, хто навічно залишиться 20-річними, тих, хто помер від отриманих ран вже повернувшись додому.

До цієї дати спільно з бібліотекарем ліцею № 16 Ситніковою Світланою Михайлівною був проведений вечір пам’яті і надії «Афганістан… Як довго ця війна тривала».

 

 

Захід проводився з метою ознайомлення юні з причинами та наслідками війни в Афганістані, виховання почуття патріотизму молоді.

 

 

Під час заходу учні мали змогу ознайомитися з виданнями, які були представлені на книжково-іллюстративній виставці «Їх долі обпалені війною». Присутнім був запропонований фільм «Афганський вузел», який був знятий до 25-річчя віведення військ з Афганістану.

 

 

 

 

Молодь хвилиною мовчання вшанувала пам’ять тих, хто не повернувся з війни.

У день, коли згадуємо всіх учасників та жертв воєнних дій на території інших держав, варто задуматись над цінністю життя, та віддати шану всім тим, хто ціною свого життя заплатив за мир.

***

Згасає день підбитим журавлем,

А в горах тінню крадеться тривога.

Тихцем молитву хлопці шепотять,

Тремтить в диму підірвана дорога.

Немов коротким спалахом свічі,

Тим юнакам життя прожить судилось.

А їм було всього по двадцять літ,

Й спокійна мить лише у снах їм снилась.

...Туман журби над хатою дрижить,

І мати сльози витира солоні.

Медаль від часу блиск свій утрача,

Й посмертний орден блякне на долоні.

Печуть тавром розпеченим слова,

Котрі зухвало душу допікали Батькам.

Гірш кулі сказано було:

"Ми їх туди, в Афган, не посилали!"

...Хай вам ніколи вже не заболить

Той біль, що нам болів в Афганістані.

А горе серця наших матерів

На Всесвіт весь хай обеліском стане.

Згадаймо всіх: і мертвих, і живих,

І тих, що не прийдуть уже додому.

Хай пам'ять вічна буде їм завжди!

Німа печаль схилилася додолу...

 

 

 

 
buy cialis viagra online