«ПАМ’ЯТЬ, СКОРБОТА, ЄДНАННЯ». Вечір пам’яті і скорботи

 «Чи можливе? Чи таке можливе?!

Чи колись повірить чоловік,

Щоб родючі українські ниви

Народили 33-й рік?..»

Юрій Клен

23 листопада Україна і світ вшановують пам’ять мільйонів жертв голодомору 1932-1933 років. Це безпрецедентний злочин у світовій історії: мільйони загиблих, десятки мільйонів ненароджених, понівечені людські долі, виснажена душа українського народу.

Немислимий масштаб цієї Трагедії. Ім’я їй – голодомор. Ії суть – геноцид.

До цієї трагічної дати в територіальному центрі соціального захисту населення Деснянського району був проведений вечір пам’яті і скорботи «Пам’ять, скорбота, єднання…».

 

 

Мета заходу:

-поглибити знання присутніх про роки голодомору в Україні та його наслідки для українського народу

-вшанувати пам’ять загиблих у невидимій війні

Присутніх найбільш вразили спогади людей, які пережили голодомор. Їх не можна слухати без хвилювання і болю.

 

 

Учасникам було запропоновано фільм «Голодомор. Україна. Століття.», в якому документально засвідчено причини, перебіг і масштаби голодомору.

 

Я ще не вмер…

Ще промінь в оці грає.

В четвер мені пішов десятий рік.

Хіба в такому віці помирають?!

Ви тільки поверніть мене на бік.

До вишеньки.

В колиску ясночолу…

Я чую запах квітів.

Я не вмер…

А небо стрімко падає додолу.

Тримайте хтось,

Хоча б за коси верб.

Куди ж ви, люди, людоньки, куди?!

Окраєць ласки.

Чи хоч з печі диму?

В клітинці кожній – озеро води.

Я ще не вмер.

…Усі проходять мимо.

…А житечко моє таке густе.

…А мамина рука іще гаряча.

Вам стане соромно колись за те.

Та я вже цього не побачу.

Біль у серцях людей про ті події залишиться назавжди. І наш обов’язок завжди пам’ятати про невинно убієнних наших співвітчизників.