Наші блоги

Ми в Internet

DW

Книжковий хіт-парад

Краєзнавча сторінка

Статистика відвідань

Перегляди статей
3391687


«ЖИВИ, МОЯ ДЕРЖАВА - УКРАЇНА». Турнір знавців історії

  «Україно моя, мені в світі нічого не треба,

тільки б голос твій чути і ніжність твою берегти».

A.Малишко

24 серпня український народ відзначає своє головне державне свято – День незалежності України. У цей день 1991 року Верховна Рада тодішньої Української Радянської Соціалістичної Республіки ухвалила Акт проголошення незалежності України, у результаті чого постала сучасна Українська держава.

 Проголошення Незалежності увінчало багатовікову боротьбу українців за право мати власну державу, вільно розвивати національну культуру, бути повноправним членом міжнародної спільноти.

 

 20 серпня в лікувально-оздоровчому таборі «Дружба» був проведений турнір знавців історії «Живи, моя держава – Україна».

 

  

Мета заходу:

-розвивати у дітей пізнавальний інтерес до історії своєї країни

-виховувати у дітей повагу до української культури, почуття гордості за свою Батьківщину

-розвивати у дітей пам’ять, спостережливість, логічне мислення

  

Турнір складався з 5-ти турів:

1-й тур: історичний бліц-конкурс «Наша Батьківщина – Україна»

2-й тур: народознавча вікторина «Скарбниця народної мудрості»

3-й тур: інтелектуальна гра «Архітектурні шедеври України»

4-й тур: літературний конкурс «Україна – країна талантів»

5-й тур: кулінарна вікторина «Традиції української кухні»

 

 

 Приємно, що діти продемонстрували гарні знання з історії, літератури , традицій та звичаїв України.

 

  

Найактивніші учасники заходу отримали призи.

 

***

 У РІДНОМУ КРАЇ

 

Одна Батьківщина, і двох не буває,

Місця, де родилися, завжди святі.

Хто рідну оселю свою забуває,

Той долі не знайде в житті.

У рідному краї і серце співає,

Лелеки здалека нам весни несуть.

У рідному краї і небо безкрає,

Потоки, потоки, мов струни, течуть.

Тут мамина пісня лунає і нині,

Її підхопили поля і гаї.

Її вечорами по всій Україні

Співають в садах солов'ї.

І я припадаю до неї устами,

І серцем вбираю, мов спраглий води.

Без рідної мови, без пісні,

Без мами - збідніє, збідніє земля назавжди.

М. Бакая