«ГІРКОЇ ПАМ’ЯТІ КОВТОК». Виставка-вшанування

"Поставте скибку хліба на стакан

І голови схиліть в скорботі вічній

За тих, кого убив Афганістан,

Чиї він душі зранив і скалічив."

Минуло чимало років з дня, коли радянські війська перетнули кордон Афганістану, і для нашої країни почалася чужа десятилітня страшна і безпощадна війна. Для воїнів-афганців це не просто епізод з їхнього життя, на тій війні вчорашні хлопчаки та студенти пізнали фронтове братство та біль утрат. Це неможливо викреслити із життя… Через війну в цій чужій для нас країні пройшли десятки тисяч українських хлопців… Війна змінила долі багатьох, у житті тих, хто пройшов «Афган», з’явився чіткий поділ «до» і «після»

 

 

 

 

В читальній залі Чернігівської бібліотеки для юнацтва відвідувачам пропонувалось ознайомитися з виставкою «Гіркої пам яті ковток». До уваги відвідувачів бібліотеки представлені книги та періодичні видання,фотографії наших земляків, які загинули у далекому Афганістані,спогади тих ,хто повернувся додому, але у кого Афганістан навічно залишиться трагічним спогадом у пам'яті та раною в душі, що навряд чи колись загоїться.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

15 лютого 1989 році з Афганістану була виведена остання колона радянських військ.

Через цю безглузду війну пройшли майже 700 тисяч чоловік. І серед них 30% були українці. Звання Героя Радянського Союзу було присвоєно 72 військовослужбовцям, з них – 12 українців.

В Україну з Афганістану не повернулося 72 військовополонених та зниклих безвісти. У цій війні загинуло понад 15 тисяч наших солдат, 35 тисяч було поранено, тисячі потрапили в полон. Ця війна стала усвідомленням того, що гинуло покоління, народжене в 60-х.

В цей день треба згадати всіх, хто загинув в Афганістані, не забувати про тих, хто повернувся, ставши не лише мужнішими, а й отримавши поранення чи хворобу. Треба дбати про них та їхні родини. Однак, не менш важливо, брати приклад з тих успішних сьогодні афганців, серед яких відомі бізнесмени, державні діячі, умілі керівники. Вони змогли використати досвід виживання який набули в тій війні і конвертувати його в добрі успішні справи для своєї країни.

 

 

***

О, Україно! Ніжно пригорни

Усіх живих синів своїх, як мати,

Щоб ми уже не бачили війни,

Не чули щоб ніколи звук гармати.