Їх — юних сміливців, лиш жменька була —
Із серцем зі сталі і духом з граніту.
О, велич летіла у вічність з їх лав
І чин їх навіки став юності міфом.
М. Дяченко
29 січня цього року виповнюється 95 років відтоді, як у бою під станцією Крути загинули 300 київських студентів і гімназистів, посланих туди Центральною Радою.
ІСТОРИЧНА ДОВІДКА
Є в українській історії події, які стали знаковими, стали символічними. Такою подією є героїчна смерть молодих захисників Української Держави, яка заявила світові, що вона хоче бути господарем у своїй хаті.Так здекларував IV універсал Центральної Ради, проголошений 22 січня 1918 року. У ньому зазначалося: «…віднині Українська Народна Республіка стає самостійною, ні від кого не залежною, вільною, суверенною Державою Українського Народу».
А вже через 7 днів, 29 січня 1918 року чужинецька орда хлинула на Україну. Основні українські військові сили залишилися в Києві, бо робітники, обдурені більшовиками, хотіли повалити Центральний уряд, законний уряд Української держави. І вони, 600 ЮНАКІВ, із Українського студентського Січового Куреня та І Української Юнацької (юнкерської) школи імені Богдана Хмельницького та студенти високих шкіл, гімназисти і учні інших шкіл – пішли… Пішли, коли вдарив останній час, коли Україну більше захищати не було нікому…
Не будемо вдаватися в історичні екскурси і задаватися питанням: Хто винен і чому? Історія знає, хто і чому… Але від того не тьмяніє подвиг горстки юнаків проти великої навали більшовиків… Пішли і полягли… Чи ж вони не знали, що йдуть на смерть? Чи ж вони не хотіли жити й бачити, як молода держава буде рости і цвісти?.. А вони таки пішли… вони всі принесли на жертву Батьківщині свою молодість, радість, щастя, невтишиме горе рідних і молоді свої життя… ».
До річниці подвигу Героїв Крут працівниками читального залу бібліотеки було проведено ряд заходів:
- з 25 січня -11лютого в читальному залі діяла виставка-хроніка «Згадаймо юність, що горіла в Крутах»
- Години історичної пам`яті «Їх оплакують роси у лузі» були проведені бібліотекарями у школах міста.
Минають роки, та пам'ять про юнаків, які полягли під Крутами, не загине повік.
***
Під Крутами бій, під Крутами кров...
Про давню трагедію згадаю знов.
Під Крутами смерть, під Крутами плач...
І кулю у серце націлив палач.
Під Крутами юність, під Крутами сум.
Над життям юнацьким надруга і глум.
Під Крутами розум і нації цвіт.
А хто за цей злочин дасть нам отвіт?
Під Крутами сльози, зітхання тяжке...
І як же це сталось, здатний хто на таке?
Стало каменем серце отут біля Крут
І заповідь божа затоптана в бруд.
А заповідь п’ята каже; "Не вбий!"
То хто ж породив тебе кате людський?
Під Крутами вбивство, під Крутами гнів...
І все пам’ятаю через тисячі днів.
І пам'яті свічка горить не згаса
І 300 сердець - наша гордість, краса.
Під Крутами квіти, "Реквієм" спів...
Пам’ятай, Україно, патріотів синів!