Згадайте нас – бо ми колись жили.
Зроніть сльозу і хай не гасне свічка…
Н. Виноградська
Минуло майже 80 років з часу однієї з найжахливіших трагедій в історії українського народу — голодомору 1932-1933 рр., який поглинув мільйони життів. Його супроводжували насильницька колективізація сільського господарства, «розкуркулення» селян, грабіжницька хлібозаготівельна компанія, конфіскація майна, штрафи, насаджування грошових і продуктових повинностей, масовий терор на селі.
Указом Президента України кожного року у четверту суботу листопада в Україні відзначається національний пам'ятний день — День пам'яті жертв голодомору та політичних репресій.
Обов’язок кожного, хто живе нині і завтра на землі, доторкнутись душею і серцем до болю і горя далеких і таких рідних кожному з нас предків. Доторкнутись так, щоб відчути той біль і жах, пережитий ними.
23 листопада з учнями ліцею № 16 був проведений вечір пам’яті «Час зупинитися… Люди, слухайте і пам’ятайте».
Мета заходу:
- вшанувати світлу пам’ять безвинно замучених голодом та політичними репресіями людей
- формувати в учнів повагу до минулого України
- виховувати в учнів громадянську свідомість, почуття співпереживання
В заході активну участь приймали юнаки та дівчата: готували матеріал,читали вірші українських поетів про голодомор.
Захід супроводжувала книжково-ілюстративна виставка «Скорботний 33-й».
Заупокійна меса пам’яті жертв голодомору в Україні.
Не гасімо свічок –
До молитви усі ставаймо.
Пом’янемо тепер
Кожну душу тоді убієнну.
Приклонімося всі –
Час молитви настав
По померлих.
Помолімося всі –
Пом’янемо усіх!
– Кожну душу,
Тоді убієнну:
Молімося За малолітніх Убієнних.
За їх батьків
Та матерів
І ненароджених дітей.
За діда, прадіда молімося.
Молімося
За кожну хату,
За убієннеє село.
Молімося
За землю-неньку –
За Україну Горем биту,–
Молімося
Вже час наспів.
Заради вічного –
Молімося.