Наші блоги

Ми в Internet

DW

Книжковий хіт-парад

Краєзнавча сторінка

Статистика відвідань

Перегляди статей
3391458


"ЧЕРНІГІВ - СТАРОДАВНЄ МІСТО МОЄ". Історично-краєзнавча вікторина

"Мій Чернігове!

У якій чудесній стороні розкинув ти свої шати!

Називають тебе сивочолим, величають містом-садом,красенем Десни, столицею полісян."

М. Романіка

21 вересня Чернігів святкує День міста.

Багатовікова історія Чернігова насичена великою кількістю різноманітних подій. Наша земля неодноразово переживала ворожі навали і зустрічала славетних гостей. Набувала могутності і перетворювалась на руїну. Знову відроджувалась і знову занепадала.

 

З нагоди свята в ЗОШ № 34 була проведена історично-краєзнавча вікторина «Чернігів – стародавнє місто моє», яка провела учнів стежками історії рідного краю.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Мета заходу:

-викликати в учнів почуття поваги до історичного минулого рідної землі

-сприяти вивченню історії та традиції Чернігова

Молодь з задоволенням взяла участь в вікторині і продемонструвала гарні знання з історії Чернігова.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Наприкінці заходу діти декламували вірші про рідне місто чернігівських поетів.

Захід супроводжувала викладка книжкових видань і ілюстративний матеріал «Чернігів – місто золоте».

 

 

***

Люблю чернігівську дорогу –

весною, влітку, восени.

Там досі моляться Стрибогу

високі в сонці ясени.

Дівчата ходять, мов княгині.

Цвітуть смарагдові луги.

Русявокосі Берегині позолотили береги.

Там переходять шлях уповні.

Під осінь в кожному селі

немов димкидимлять жертовні -

копають люди картоплі.

Бори стоять, такі соснові!

Ведмедів бачать уві снах.

Вінки цибулі бурштинові

там висять просто на тинах.

Від магістралі за два метри,

уся закутана в що є,

сидить бабуся, як Деметра,

у відрах моркву продає.

Шофер гальмує мимоволі,

стоять колеса в шелюзі,-

несе хтось яблука в приполі,

несе хтось груші в картузі.

І знову мчиш, як метеор ти.

І довго світяться в душі

оті розкішні натюрморти

уздовж доріг на спориші...

Ліна Костенко