Наші блоги

Ми в Internet

DW

Книжковий хіт-парад

Краєзнавча сторінка

Статистика відвідань

Перегляди статей
2917984


Німа печаль на устах України. Зустріч з ліквідатором аварії на ЧАЕС

"Ви чули, як плаче спустошена Прип'ять,

За скоєний гріх розіп'ята живцем,

Прип'ята до неба, щоб вічності випить,

Щоб вмити від бруду змарніле лице?"

А.Багряна

26 квітня 2012 року в усьому світі згадують Чорнобильську трагедію.

Рівно 26 років тому був зруйнований четвертий енерго блок Чорнобильської атомної електростанції, розташованої на території України (на той час – Української РСР). Руйнування мало вибуховий характер, реактор був повністю зруйнований і в навколишнє середовище було викинуто велику кількість радіоактивних речовин.

Почався новий відлік українського часу. Болісний. Гіркий. Печальний…

Напередодні цієї печальної дати, 25 квітня, в клубі дозвілля «Чайка» була проведена зустріч з ліквідатором аварії на ЧАЕС Самсоненко Анатолієм Михайловичем.

 

 

Мета заходу:

-поглибити знання учнів про трагедію на ЧАЕС

-визначити негативний вплив аварії на стан навколишнього середовища і стан здоров'я людини

-віддати данину пам'яті загиблим ліквідаторам


 

Захід супроводжувала книжково-ілюстративна виставка «Чорнобиль не має минулого часу». Виставка була представлена в 2-х розділах:

1-й розділ: «Обпалена мужність»

(В розділі розміщені видання, що включають документальні матеріали, свідчення та спогади очевидців і ліквідаторів чорнобильської катастрофи, фотографії)

2-й розділ: «Серцем думаєм в скорботі»

(В розділі представлені прозові та віршовані твори художньої літератури про трагедію 26 квітня 1986р.)

 

 

Наш земний уклін, наша довічна вдячність, тим, хто, ризикуючи своїм здоров’ям і життям, брав участь у ліквідації наслідків аварії, відроджував і продовжує відроджувати до нового життя обпалену радіацією землю, це – священна пам’ять про всенародний подвиг, що не зітреться ніколи з історії людської, не згасне у віках.

 

 

***

ГЕРОЯМ ЧОРНОБИЛЯ


Коли зловісна блискавиця

Сторуко в серце уп’ялась,

І опалила ваші лиця,

І в танці дикому зайшлась,

Коли вже й хмари спопеліли

У знавіснілому вогні,

Ви смерть приборкати зуміли

На тім, останнім рубежі.

Не віддали їй на поталу

Світанків наших ніжний щем,

Ви, як один супроти стали,

Пекельним січені дощем.

У тій жорстокій веремії

Ви до кінця тримали бій

І пронесли свої надії

Крізь вогнецвіт своїх надій.

Шумлять жита, як і раніше,

Пливуть у небі літаки…

За вас історія допише

Суворі подвигу рядки.

Віктор Задворний