"Ви чули, як плаче спустошена Прип'ять,
За скоєний гріх розіп'ята живцем,
Прип'ята до неба, щоб вічності випить,
Щоб вмити від бруду змарніле лице?"
А.Багряна
26 квітня 2012 року в усьому світі згадують Чорнобильську трагедію.
Рівно 26 років тому був зруйнований четвертий енерго блок Чорнобильської атомної електростанції, розташованої на території України (на той час – Української РСР). Руйнування мало вибуховий характер, реактор був повністю зруйнований і в навколишнє середовище було викинуто велику кількість радіоактивних речовин.
Почався новий відлік українського часу. Болісний. Гіркий. Печальний…
Напередодні цієї печальної дати, 25 квітня, в клубі дозвілля «Чайка» була проведена зустріч з ліквідатором аварії на ЧАЕС Самсоненко Анатолієм Михайловичем.
Мета заходу:
-поглибити знання учнів про трагедію на ЧАЕС
-визначити негативний вплив аварії на стан навколишнього середовища і стан здоров'я людини
-віддати данину пам'яті загиблим ліквідаторам
Захід супроводжувала книжково-ілюстративна виставка «Чорнобиль не має минулого часу». Виставка була представлена в 2-х розділах:
1-й розділ: «Обпалена мужність»
(В розділі розміщені видання, що включають документальні матеріали, свідчення та спогади очевидців і ліквідаторів чорнобильської катастрофи, фотографії)
2-й розділ: «Серцем думаєм в скорботі»
(В розділі представлені прозові та віршовані твори художньої літератури про трагедію 26 квітня 1986р.)
Наш земний уклін, наша довічна вдячність, тим, хто, ризикуючи своїм здоров’ям і життям, брав участь у ліквідації наслідків аварії, відроджував і продовжує відроджувати до нового життя обпалену радіацією землю, це – священна пам’ять про всенародний подвиг, що не зітреться ніколи з історії людської, не згасне у віках.
***
ГЕРОЯМ ЧОРНОБИЛЯ
Коли зловісна блискавиця
Сторуко в серце уп’ялась,
І опалила ваші лиця,
І в танці дикому зайшлась,
Коли вже й хмари спопеліли
У знавіснілому вогні,–
Ви смерть приборкати зуміли
На тім, останнім рубежі.
Не віддали їй на поталу
Світанків наших ніжний щем,
Ви, як один супроти стали,
Пекельним січені дощем.
У тій жорстокій веремії
Ви до кінця тримали бій
І пронесли свої надії
Крізь вогнецвіт своїх надій.
Шумлять жита, як і раніше,
Пливуть у небі літаки…
За вас історія допише
Суворі подвигу рядки.
Віктор Задворний