ЧЕРНІГІВСЬКА ОБЛАСНА БІБЛІОТЕКА ДЛЯ ЮНАЦТВА

Німа печаль на устах України. Зустріч з ліквідатором аварії на ЧАЕС

• | Друк |

"Ви чули, як плаче спустошена Прип'ять,

За скоєний гріх розіп'ята живцем,

Прип'ята до неба, щоб вічності випить,

Щоб вмити від бруду змарніле лице?"

А.Багряна

26 квітня 2012 року в усьому світі згадують Чорнобильську трагедію.

Рівно 26 років тому був зруйнований четвертий енерго блок Чорнобильської атомної електростанції, розташованої на території України (на той час – Української РСР). Руйнування мало вибуховий характер, реактор був повністю зруйнований і в навколишнє середовище було викинуто велику кількість радіоактивних речовин.

Почався новий відлік українського часу. Болісний. Гіркий. Печальний…

Напередодні цієї печальної дати, 25 квітня, в клубі дозвілля «Чайка» була проведена зустріч з ліквідатором аварії на ЧАЕС Самсоненко Анатолієм Михайловичем.

Мета заходу:

-поглибити знання учнів про трагедію на ЧАЕС

-визначити негативний вплив аварії на стан навколишнього середовища і стан здоров'я людини

-віддати данину пам'яті загиблим ліквідаторам

Захід супроводжувала книжково-ілюстративна виставка «Чорнобиль не має минулого часу». Виставка була представлена в 2-х розділах:

1-й розділ: «Обпалена мужність»

(В розділі розміщені видання, що включають документальні матеріали, свідчення та спогади очевидців і ліквідаторів чорнобильської катастрофи, фотографії)

2-й розділ: «Серцем думаєм в скорботі»

(В розділі представлені прозові та віршовані твори художньої літератури про трагедію 26 квітня 1986р.)

Наш земний уклін, наша довічна вдячність, тим, хто, ризикуючи своїм здоров’ям і життям, брав участь у ліквідації наслідків аварії, відроджував і продовжує відроджувати до нового життя обпалену радіацією землю, це – священна пам’ять про всенародний подвиг, що не зітреться ніколи з історії людської, не згасне у віках.

***

ГЕРОЯМ ЧОРНОБИЛЯ

Коли зловісна блискавиця

Сторуко в серце уп’ялась,

І опалила ваші лиця,

І в танці дикому зайшлась,

Коли вже й хмари спопеліли

У знавіснілому вогні,–

Ви смерть приборкати зуміли

На тім, останнім рубежі.

Не віддали їй на поталу

Світанків наших ніжний щем,

Ви, як один супроти стали,

Пекельним січені дощем.

У тій жорстокій веремії

Ви до кінця тримали бій

І пронесли свої надії

Крізь вогнецвіт своїх надій.

Шумлять жита, як і раніше,

Пливуть у небі літаки…

За вас історія допише

Суворі подвигу рядки.

Віктор Задворний