21 листопада в Україні відзначається День Гідності та Свободи.
Саме цього дня, з інтервалом у дев’ять років, розпочалися дві доленосні для сучасної України події: Помаранчева революція 2004-го та ЄВРОМАЙДАН 2013-го, що «проріс» у революцію Гідності.
Слово «майдан» у нашій країні вже давно з місця географічного положення перетворилось на прозивне ім’я, символ демократії та свободи. Ще з часів козацтва і Січі Майдан відігравав важливу роль. На ньому відбувалися Ради, де вирішувались військові справи, обирались старшини, спільно приймались важливі питання.
А в ХХ столітті Майдан – це український спосіб відстоювання особистих і громадських свобод у відповідь на свавілля та деспотію влади. Майдан, як явище, став етапом боротьби за незалежність держави, за демократію і колективну свободу вибору.
Мабуть тому, за останні 3і рік їх було три. І під час цих Майданів саме молодь стала тією рушільною силою, що докорінно змінювала хід історії.
Перший в часі – Студентська Революція на граніті або революція1990 року – був важливим чинником здобуття Україною незалежності.
На Майдані 2004 року — Помаранчевій революції — люди захищали своє право на чесні вибори.
Останній Майдан 2013 - захистив європейський курс держави і продовжився військовим захистом її територій.
Тоді, 8 років тому українці вийшли з мирним протестом на Майдан Незалежності в Києві, щоб відстояти свої цінності та свободу, права людини та громадянина. Згодом були важкі місяці протистоянь, жорстокі розгони й убивства. Важкою ціною вистояли і перемогли ті, для кого свобода – це не тоді, коли ти сам по собі і «твоя хата з краю». Свобода - це коли коли ти знаєш та впевнений, що твої нащадки будуть жити вільно в Україні, яка розвивається, і коли хтось зазіхне на цей ласий шматочок у Східній Європі, ти будеш впевнений, що знайдуться ті, хто стане на захист.
Але спливає час, Євромайдан уже стає історією, відходить на другий план на тлі проблем сьогодення. І існує небезпека, що ця велика подія в житті нашої епохи з часом втратить свою значимість, буде по-іншому трактована різними псевдоісториками.
Тому дуже важливо зберегти правду про події, настрої, трагедії і перемоги того часу.Ось чому зараз, коли ще не зтерлись з пам’яті очевидців ті події, і друкуються книг, знімаються фільми, з’являються онлайн- платформи з документами того часу і спогадами учасників майдану, тих хто глибоко в душі усвідомлював: це той час, коли кожен може вплинути на історію своєї країни, кожен може зробити свій внесок у формування української нації.
Так як же все відбувалось? Хронологія головних подій чотирьох місяців 2013- 2014 років.
• 21 листопада 2013 року. Півтори тисячі людей вийшли на площу в знак протесту проти того, що проросійський президент Віктор Янукович відмовився підписувати документ, до якого держава йшла роками: угоду про асоційоване членство України в Європейському Союзі.
• 24 листопада. Велика хода та мітинг на Майдані Незалежності, які зібрали більше ніж 100 тисяч прихильників євроінтеграції. Перші сутички із міліцією.
• 30 листопада. Начальник ГУМВС України в Києві Валерій Коряк віддав безпосередній наказ про застосування сили у розгоні Євромайдану.
• 1 грудня. Півмільйонне Всеукраїнське народне віче на Майдані Незалежності. Захоплення КМДА і Будинку профспілок.
• 3 грудня. Розпочався штурм біля будівлі Адміністрації Президента – група молодих людей закидала працівників міліції бруківкою і фаєрами.
• 8 грудня. На Майдані зібралося близько мільйона. Того ж дня в Києві повалили пам’ятник Леніну – по всій Україні почався «ленінопад».
• 9 грудня. З настанням темряви внутрішні війська та спецпризначенці розпочали атаки на блокпости та барикади Євромайдану. В ніч на 11 грудня силовики здійснили спробу штурму Євромайдану.
• 15 грудня. День гідності. Євромайдан прийняв резолюцію, яка забороняє Януковичу підписувати угоду про вступ України в Митний союз. Протестувальники висунули вимогу звільнити всіх політв'язнів.
• 22 грудня. Ухвалили резолюцію про створення загальнонаціональної організації Всеукраїнське об'єднання «Майдан».
• 16 січня 2014 року . У Верховній Раді з порушеннями прийняли десять законів, направлених на звуження конституційних прав і свобод громадян.
• 19 січня. Зібралось кілька десятків тисяч мітингувальників, поступово мирна акція переросла в жорстке протистояння з міліцією та внутрішніми військами. Сутички між мітингувальниками та «Беркутом»: поранили близько 100 мітингувальників.
• 22 січня. Смерть Сергія Нігояна та Михайла Жизневського. Захоплення державних адміністрацій в областях України.
• 28 січня. Рада скасувала закони 16 січня, уряд Азарова йде у відставку. 29 січня ухвалили законопроєкт щодо амністії учасників акцій протесту.
• 15 лютого. Учасники акцій протесту на Майдані Незалежності розпочали процедуру звільнення Київської міської державної адміністрації.
• 19 лютого. Підпал Будинку профспілок. Силовиками з вогнепальної зброї було вбито більше 20 осіб.Запеклі сутички в центрі Києва. Проведення антитерористичної операції на Майдані Незалежності
• 20 лютого. Протестувальники у Києві перейшли у наступ, на дахах готелів розташувались снайпери, що відкрили прицільний вогонь по протестувальниках на ураження, число загиблих досягло 35 осіб, а надвечір - 60 загиблих. Верховна Рада прийняла постанову «Про засудження застосування насильства, яке призвело до загибелі мирних громадян України».
Загалом з 18 по 21 лютого на Майдані загинули 107 осіб. Всіх їх згодом назвуть «Небесною Сотнею».
До слова, на сьогодні 1365 майданівців отримали офіційний статус постраждалих під час Революції Гідності. З них 849 отримали легкі поранення, 328 — середньої тяжкості, важкі — 188 осіб.
• 21 лютого. Лідери опозиції підписали з Януковичем угоду, але Євромайдан не визнав її та вирішив йти до кінця. Ніч з 21 на 22 лютого – втеча Януковича.
• 22 лютого. Кінець режиму Януковича: Верховна Рада України 328-ма голосами народних депутатів підтримала Постанову про усунення Віктора Януковича з посади Президента України.
Революція Гідності завершилася перемогою.
Це тільки ключові події тих днів, які змінили Україну. Вісім років для історії- не час. Ще не зібрані і не зафіксовані всі факти , не до кінця осмислені всі події і їхні наслідки. Процес триває.
Щоб пам’ятати – треба знати!
Більш докладніше про Євромайдан та його героїв, про його причини та наслідки ви може дізнатись з літератури з фондів ЧОБЮ:
<a target="_blank" href="#">#</a>
http://obucn.org.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=2364:maidan-fortetsia-dukhu-virtualna-vystavka&catid=68&Itemid=101
На бібліотечному блозі «ІНФОРМАЦІЙНЕ ВІТРИЛО» розміщено біографії Героїв Небесної Сотні:
http://infosail.blogspot.com/
Багато інформації, документів та спогадів очевидців розміщено на інтернет- платформі НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕМОРІАЛЬНИЙ КОМПЛЕКС ГЕРОЇВ НЕБЕСНОЇ СОТНІ – МУЗЕЙ РЕВОЛЮЦІЇ ГІДНОСТІ
https://maidanmuseum.org/uk
А Український інститут національної пам’яті започаткував ПРОЕКТ «МАЙДАН: УСНА ІСТОРІЯ», що збирає відео та аудіосвідчення активістів Євромайдану про події зими 2013-2014 років
https://old.uinp.gov.ua/page/maidan-usna-istoriya