Календар

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

Ми в Internet

DW

Книжковий хіт-парад

Краєзнавча сторінка

Статистика відвідань

Перегляди статей
2396610


ГДЗ без стресу. Василь Стефаник "Камінний Хрест"

 

Новела «Камінний хрест» є одним з перших творів української літератури, присвячених поневірянням українців-емігрантів, глибоко розкриває психологічний та емоційний аспект проблеми еміграції.

Твір мав значний вплив на українських літераторів і громадськість початку ХХ століття. Так, письменниця Ольга Кобилянська писала авторові: "Між слова Ваші там… тиснулись великі сльози, мов перли. Страшно сильно пишете Ви… Гірка, пориваюча, закривавлена поезія Ваша… котру не можна забути… Плакала-м, тай вже".

Дуже популярним твором лишається серед колишніх емігрантів із Західної України у Канаді та США. Нове (гірке) значення новела набуває з посиленням («4-ю хвилею») української еміграції.

Хвилі еміграції з України:

1 хвиля – 1877 – до початку Першої світової війни.Цю першу хвилю еміграції спричинили як і аграрна перенаселеність українських територій, так і утиски: економічні, соціальні, політичні, — і національний гніт з боку австро-угорської і російської імперій. Для організації набору й перевезення переселенців існували спеціальні компанії. Їхні агенти розповсюджували листівки, у яких змальовували принадні умови переїзду та поселення на нових землях, обіцяли селянам можливість безкоштовного отримання землі, добру платню у промисловому та сільськогосподарському виробництві. Агенти компаній були зацікавлені у збільшенні кількості емігрантів, оскільки отримували за кожного завербованого гроші. При цьому умови перевезення через океан більшості західноукраїнських селян вельми нагадували транспортування африканських рабів у минулі часи.

2 хвиля – (між Першою та Другою світовими війнами) була викликана не тільки економічними, а й соціально-політичними чинниками.

3 хвиля – з кінця другої світової війни до 80-х років, отримавши назву «політичної».

4 хвиля – так звана «заробітчанська» — розпочалася у 1990-х роках уже з незалежної суверенної України.

Новела відноситься до модерністських творів. Літерату́рний модерні́зм — загальна назва процесів у літературі кінця 19 і початку 20 століття, складова частина мистецького модернізму.

Нові методи літературного модернізму: потік свідомості, внутрішній монолог, а також використання декількох точок огляду. Модерністи експериментували з літературною формою і вираженням, дотримуючись модерністської сентенції «Зробити це новим». Модерністський літературний рух викликало бажання перевернути традиційні художні засоби і висловити нові почуття свого часу.

На початку деяким модерністам сприяв утопічний дух, який стимулювався інноваціями в галузі антропології, психології, філософії, політичної теорії, фізики та психоаналізу. Термін «модернізм» охоплює ряд суміжних, і перекритих, художніх і літературних напрямів, зокрема імажинізму, символізму, футуризму, вортицизму, кубізму, сюрреалізму, експресіонізму та дадаїзму.

Літерату́рний модерні́зм — загальна назва процесів у літературі кінця 19 і початку 20 століття, складова частина мистецького модернізму. Нові методи літературного модернізму: потік свідомості, внутрішній монолог, а також використання декількох точок огляду. Модерністи експериментували з літературною формою і вираженням, дотримуючись модерністської сентенції «Зробити це новим». Модерністський літературний рух викликало бажання перевернути традиційні художні засоби і висловити нові почуття свого часу. На початку деяким модерністам сприяв утопічний дух, який стимулювався інноваціями в галузі антропології, психології, філософії, політичної теорії, фізики та психоаналізу. Термін «модернізм» охоплює ряд суміжних, і перекритих, художніх і літературних напрямів, зокрема імажинізму, символізму, футуризму, вортицизму, кубізму, сюрреалізму, експресіонізму та дадаїзму.

В основі новели «Камінний хрест» - справжня історія. Штефан Дідух із, рідного для автора, Русова перед виїздом до Канади поставив на своєму полі кам’яний хрест. Тема новели: причини еміграції західноукраїнських селян за океан, до Канади.

Композиція Новела складається з семи розділів.

Перший розділ новели виконує функцію експозиції, вона ознайомлює читача з долею героя: тут подано портрет Івана Дідуха й авторські екскурси в його біографію: десять років перебував у війську; повернувся до рідного села, «не застав ні тата, ані мами, лише хатчину завалену» та шмат землі – «горба щонайвищого і щонайгіршого». Іван «узявся свою пайку копати та сіяти». На цей горб Дідух витратив силу, працював на рівні з конем – «Вік свій збув на тім горбі».

Наступні шість розділів — епізоди сповіді Дідуха про своє життя перед запрошеним на прощальний обід селом, «містять цілий комплекс складних почуттів героя, формуючи найголовніше – трагізм розставання з рідною землею. Кожний розділ готує й обґрунтовує перехід до наступного, створюючи картини безперевних змін душевного стану Дідуха» (Олена Гнідан).

У другому розділі, який є зав'язкою, читач дізнається про рішення Івана, який врешті-решт піддався на умовляння синів, емігрувати до Канади. Перед читачем постають картини прощання Івана з односельцями. Письменник уникає зайвих описів, змушуючи головного героя саморозкриватися, максимально використовує діалоги й монологи. Цим самим зосереджує увагу на описуванні душевної драми героя, якого порівнює з каменем, що його викинули хай і з важкого, проте рідного місця. Скупими штрихами автор передає всю безодню туги, яка роздирає душу героя: «Заскреготав зубами, як жорнами, погрозив жінці кулаком, як довбнею і бився в груди. Озміть та вгатіть ми сокиру отут у печінки, та, може, той жовч пукне, бо не вітримаю».

Події розгортаються в наступному, третьому розділі, в якому Іван Переломаний (так його прозвали в селі) пояснює людям причини свого рішення виїхати, про те, як непросто воно йому далося, адже важка праця повністю виснажила його, й немає в нього сили починати нове життя за океаном. Змушений був погодитися через майбутнє синів, для яких у рідному краї не було ніякої перспективи. Сусіди втішають Івана, наголошуючи на повній безвиході селян: «Ца земля не годна кілько народа здержіти та й кількі біді вітримати. Мужик не годен, і вона не годна…», на тому, що невдовзі й самим доведеться виїхати. Вражає епізод, коли він привселюдно просить у своєї жінки Катерини пробачення за ті кривди, що їй завдав за час подружнього життя, як перед смертю.

У четвертому розділі Іван звертається до односельців з проханням, щоб як надійде звістка про смерть його з дружиною, то щоб відслужили панахиду за упокій їхніх душ. Однак ще якась думка непокоїть Івана, і хоч йому трохи соромно, він зважується сповідатись перед людьми про гріх, який ледь не вчинив напередодні. Він знову згадує горб, на якому з великими труднощами встановив кам'яного хреста як пам'ять про нього з дружиною на цій землі. Іван признається, що найбільше тужить саме за цим горбом, у який стільки зусиль уклав: «Я на нім вік свій спендив і окалічів-єм. Коби-м міг, та й би-м го в пазуху сховав та й взєв з собов у світ». Іван зізнається, що у хвилину розпачу й неможливістю примиритися з новими випробуваннями долі він ледь не наклав на себе руки, але згадав горб, побіг до свого хреста, довгенько посидів під ним, та й «легше стало».

У п'ятому розділі зображується, як уже добре підпилий Іван припрошував людей до танців, до гульні й випивки, а потім у шум бесіди, у гамір музики й танців увірвалась пісня, яку співали Іван і Михайло. «Ідуть слова тих співанок, як жовте осіннє листя, що ним вітер гонить по замерзлій землі, а воно раз на раз зупиняється на кожнім ярочку і дрожить подертими берегами, як перед смертю». Прощальна пісня нагадує своєрідний похорон.

Шостий розділ новели є кульмінаційним. Час від’їжджати. Іван із жінкою перевдягаються у «панський» одяг, раптова зміна звичної зовнішності персонажів, які скинувши селянський одяг, ніби відходять за межі світу, викликає моторошну реакцію людей: «…Ціла хата заридала. Як би хмара плачу, що нависла над селом, прорвалася, як би горе людське дунайську загату розірвало — такий був плач». Іван у раптовому пориві починає танцювати з жінкою останнього танця, від якого «люди задеревіли», у якому вилив назовні весь розпач прощання навіки. Сини силоміць виносять батьків з хати, але Іван і надворі продовжує за інерцією танцювати, а Іваниха усе хапалася руками порога й розказувала, «як глибоко вона той поріг виходила».

Заключний сьомий розділ є розв’язкою. Все село проводжає Івана на поїзд, аж огорожі при дорозі тріщали й падали. Іван, згорбившись, усе витанцьовував у нестямі, аж поки не порівнялися з горбом. Побачивши свій кам'яний хрест, Іван зупинився й сказав жінці: «Видиш, стара, наш хрестик? Там є вибито і твоє намено. Не бійси, є і моє, і твоє».

У новелі багато символічних образів і деталей:

Творці експресіоністичного стилю відродили давню істину, що «не можна навіть зірвати квітку, щоб при цьому не стривожити зорі», що весь космос є нерозривною цілістю. Саме про це йдеться насамперед у новелі. Так само, як кинутий у ставок камінь тривожить усе середовище, так Іван з конем і возом при праці «лишали за собою сліди коліс, копит і широчезних п’ят Іванових», зрушуючи довкілля, бо «придорожнє зілля і бадилля гойдалося, вихолітувалося на всі боки за возом і скидало росу на ті сліди». Важливо ще й те, що колеса, кінські копита й п’яти Івана творять єдність своїм експресивним рухом, залишаючи сліди.

Дідух і його родина відчувають майбутню кризу-муку безуспішної боротьби всіх емігрантів за збереження своєї духовної ідентичності. Автор матеріалізує цей біль в такому образі: «Ціла хата заридала, як би хмара плачу, що нависла над селом, пірвалася». Тут хата Дідухів втрачає властивості реального об’єкта й перетворюється на знак душевного стану родини (В. Пахаренко).

- провідний символ – камінний хрест – пам’ятник усім емігрантам, які вимушено покинули рідний край у пошуках кращої соціально-економічної долі; символ батьківщини, тяжкої праці; а найголовніше – «терпіння …усього народу, що хилиться під кам’яною вагою гніт, але не падає» (Олена Гнідан).

- прощання Дідуха з рідною хатою, селом, односельцями – символічний похорон душі головного героя.

- Останній танець Івана Дідуха перед від’їздом із села - символ трагізму прощання з рідним краєм.

Ця та інші новели дали підставу Івану Франку сказати: «Стефаник – абсолютний пан форми…»

У 1968 році режисером Леонідом Осикою за мотивами новели створено однойменний фільм «Камінний хрест», який увійшов у скарбницю найвизначніших українських кіношедеврів.

Презентацію Ви можете переглянути, натиснувши 

ТУТ

 

 
buy cialis viagra online