Календар

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

Ми в Internet

DW

Книжковий хіт-парад

Краєзнавча сторінка

Статистика відвідань

Перегляди статей
2401887


#лабораторія_ОСВІТОРІЯ_від_ЧОБЮ День вшанування пам’яті жертв Голодоморів

 

 

 Остання субота листопада в Україні – День вшанування пам’яті жертв Голодоморів. В 2020 році цей день припадає на 28 листопада.

В історії бурхливого XX-го століття  жахливий Голодомор 1932-33 років в Україні посідає особливе місце.

За антиукраїнською спрямованістю та масштабністю застосування він виявився найжахливішою зброєю масового знищення та соціального поневолення селянства, якою скористався тоталітарний режим в Україні.

Хоча вагомого приводу для нього не було. Влада СРСР запровадила його штучно, проводячи примусові хлібозаготівлі.

 

 Відповідно до яких кожен селянин повинен був здавати певну норму зерна. У селян, які не могли здати цю норму, забирали всю худобу та іншу їжу. Дороги у великі міста були перекриті, а тих, хто намагався прорватися, розстрілювали на місці. Така політика продовжувалася протягом 17 місяців

Коли дослідники говорять про Голодомор 1932-33 рр., мається на увазі період з квітня 1932 по листопад 1933 рр. Саме за ці 17 місяців, тобто, приблизно за 500 днів, в Україні загинули мільйони людей. Пік голодомору прийшовся на весну 1933 року. В Україні тоді від голоду вмирало 17 людей щохвилини, 1000 - щогодини, майже 25 тисяч - щодня...

Історики називають різні цифри загиблих під час голодомору: 5, 7, 9 та 10 мільйонів. Але, в будь-якому випадку, мова йде про МІЛЬОЙНИ безневинних жертв. А з урахуванням непрямих жертв (внаслідок повного фізичного виснаження, тифу, кишково-шлункових отруєнь, канібалізму, репресій, самогубств на грунті розладу психіки та соціального колапсу), за приблизними підрахунками, голодомор забрав життя 14 мільйонів людей.

Та насправді, жертвами Голодомору 1932—1933 рр. стали не лише мільйони українських селян, а й українство, українська ідея в цілому. Саме тоді було згорнуто політику «українізації», а на місце померлих від голоду українських селян переселено мешканців інших регіонів СРСР. Фінальним «акордом» розпочатої 1932—1933 рр. політики геноциду в Україні став «великий терор» 1936—1938 рр., внаслідок чого загинули практично усі представники партійно-радянської номенклатури УРСР, що виконували злочинні сталінські директиви та накази під час Великого голоду.

Але не всі пам’ятають, що у ХХ сторіччі українці пережили ТРИ голодомори: у 1921-1923 роках, 1932-1933 і голод 1946-1947 років.

ВПЕРШЕ терор голодом щодо українських селян було застосовано у 1921—1923 рр., тобто одразу ж після поразки українських національно-визвольних змагань 1917—1921 рр. Започаткував цю українофобську «традицію» більшовицький вождь В. Ленін задля того, щоб придушити селянський повстанський рух та втягнути «суверенну» радянську Україну до СРСР. Виникнення голоду на початку 20-х рр. в Україні офіційною радянською історіографією пояснювалося посухою 1921 р., а також наслідками семирічної війни (спочатку світової, потім громадянської).

Насправді ж голод 1921—1923 рр. був викликаний передусім суб’єктивними причинами, а саме: більшовицькою політикою «воєнного комунізму» і реквізиційною політикою більшовиків щодо хлібозаготівель, яка проводилась навіть у вражених посухою регіонах та насильницькими заходами, що її супроводжували. Для максимального вилучення зерна держава використовувала всілякі заходи надзвичайного характеру, які врешті-решт призводили до масового збройного тиску на селянство.

Голодомор початку 20-х вирізнявся тим, що українські селяни ще виявляли досить серйозний спротив владі: у їх середовищі раз у раз спалахував повстанський рух. Тоді й було розроблено основні методи боротьби з «куркулями»: використання кругової поруки, взяття заручників, а також інститут так званих відповідачів, по одній людині від тридцяти будинків, котру розстрілювали в разі чиєїсь непокори.

Точну цифру померлих від ПЕРШОГО ГОЛОДУ в Україні не встановлено. Історики наводяться цифри від 235 тис. до 500 тис. осіб. Голод виявився фактором, який ефективніше за каральні експедиції втихомирив повстанців. Нещадна хлібозаготівельна політика уряду мала в своїй основі терористичний характер. Тоталітарний режим для придушення опору повною мірою використав терор голодом (подібно до заснування ним інститут закладництва або концтаборів).

ТРЕТІЙ, повоєнний голодомор 1946-47 років, жертви якого обчислюються сотнями тисяч чоловік, мав яскраве зовнішньополітичне забарвлення. Після Другої світової війни в Україні панувала розруха: в руїнах лежало 28 тис. сіл, близько 30 тис. колгоспів, радгоспів і машинно-тракторних станцій. Аграрне господарство республіки було зруйнованим. У ньому залишилось дуже мало фізично здатних до праці людей. Багато чоловіків загинуло на фронтах війни, тривала демобілізація з армії. У знову-таки неврожайний 1946 рік, коли в багатьох українських селах не зібрали навіть того, що посіяли, Радянський Союз активно експортував зернові до дружніх країн - приміром, до Чехословаччини, Польщі й навіть до Франції, - за цінами, нижчими від світових, і здебільшого в кредит. У цілому обсяг експорту становив 1,7 мільйона тонн.

Імідж на світовій арені було збережено. Але якою ціною. Не задовольняючись вивезенням зерна з колгоспів, радгоспів, підсобних господарств, за продрозкладкою відбувалося вилучення зерна з присадибних ділянок селян. У 1946 р. його планували експропріювати понад 3 млн пудів. Щоб викачати зерно, яке для колгоспників та одноосібників було єдиною надією на порятунок, вживалися різноманітні репресивні заходи. Станом на 1 червня 1947 р. в Українi нараховувалося 1 млн 74 тис.314 дистрофiкiв. Голодомор породив масове сирітство. Рятуючи від голоду своїх виснажених дітей, голодуючі селяни відвозили їх до міст й залишали, сподіваючись, що малюків заберуть до дитбудинків. Більшість голодуючих українських селян рятувалися, як могли. Змушені були їсти навіть траву, кору дерев, різні сурогати. Люди намагалися вижити, збираючи колоски на колгоспних полях. На зроблених власноруч жорнах селяни мололи зерно і пекли коржики, млинці, ліпеники, маторженики...

Але й цієї можливості вижити влада голодуючих позбавляла за відомим ще з 1932 р. сталінським законом "про п'ять колосків" та новим указом президії Верховної Ради СРСР від 4 червня 1947 р. про кримінальну відповідальність за крадіжки державного майна й посилення охорони особистої власності. Голодоморне лихоліття свого піку досягло в першій половині 1947 р. У часи інтенсивного вилучення хліба голод в Україні забрав (за даними різних дослідників) від 100 тис. до 2,8 млн життів, в основному, українських селян-хлiборобiв. У багатьох місцевостях голод продовжувався майже до кінця 40-х років. Люди виявилися беззахисними перед системою, що приводила їх до виснаження, мук голоду, дистрофії, загибелі. Тяжкий голод тримав у своїх лещатах областi чорноземної смуги РРФСР, Бiлорусiю, Молдавiю, але найсильнiшим вiн вкотре виявився в Українi.

Але найстрашнішим все ж був ДРУГИЙ.

Усього за 7 місяців Голодомору 1932-1933 років тільки в нашій Чернігівській області загинуло, за підрахунками дослідників, понад 350 тисяч людей. Наскільки це багато – можна уявити в порівнянні. За часів Другої світової війни Чернігівщина втратила сумарно – на фронтах і на окупованих територіях – 261 тисячу 500 чоловік (цифра за радянською статистикою). Найжахливіша ситуація була в селах, але й міста голод і репресії накривали тоді своїм чорним крилом.

Так, у Чернігові в той же час, згідно зі списками Української Книги Пам’яті, загинуло від голоду та були закатовані 3,5 тисячі чоловік.

У 2006 році Верховна Рада України офіційно назвала Голодомор 1932-1933 років геноцидом українського народу.

Цю ініціативу підтримало 24 країни по всьому світу.

Три Голодомори, що їх зазнала Україна під час панування комуністичного режиму, — це найжорстокіші заплановані злочини в історії людства. Ніякі війни та нищення народів не зрівняються з масштабністю виморювання українського населення, що жило в країні з найродючішими грунтами, на землі своїх предків, які одними з перших освоїли рільництво і зуміли завдяки праці на землі домогтися достатку.

У сучасному світі, де тоталітаризм у тих чи інших формах продовжує існувати, всі повинні знати правду про Голодомори, адже ці знання допоможуть уникнути подібних трагедій у майбутньому.

У День пам’яті жертв голодоморів українців традиційно закликають вшанувати заморених голодом хвилиною мовчання або молитвою, згадуючи вбитих комуністичним тоталітарним режимом співвітчизників.

Долучитися до вшанування доволі просто – після загальнонаціональної хвилини мовчання запаліть свічку на своєму вікні і приєднайтесь до загальноукраїнської акції #запали_свічку_пам'яті.

Запам’ятай час – 28 ЛИСТОПАДА о 16.00.

 

                            

 
buy cialis viagra online