#лабораторія_ОСВІТОРІЯ_від_ЧОБЮ ХАРАКТЕРНИКИ

 

А ви знаєте, що серед козаків були ті, про кого казали, що їх «ні вогонь, ні вода, ні шабля, ні звичайна куля, крім срібної, не брали» і що вони «могли відкривати без ключів замки, плавати на човнах по підлозі, як по морських хвилях, переходити через річку по сукняній повсті чи циновках з лози, брати в голі руки розпечені ядра, бачити за кілька верств довкола себе, перебувати на дні ріки, влазити і вилазити з туго зав’язаних і навіть зашитих мішків, «перекидатись» у котів, перетворювати людей у кущі, вершників – на птахів, залазити у звичайне відро і плисти в ньому під водою сотні, тисячі верств»…

Звичайно, це перебільшення, але…

 

 

Були серед козаків особливі хлопці, яких звали ХАРАКТЕРНИКАМИ. В народі їх також звали: галдовниками, химородниками.

Козаки-ХАРАКТЕРНИКИ були обраними воїнами, елітою війська, радниками козацької старшини.

Що ми знаємо про них?

Це - знахарі, які вміли зцілити від багатьох недуг і, як правило, володіли екстрасенсорними здібностями.

За переказами, характерників готували з дитячого віку. Досвідчені галдовники могли розрізняти з пелюшок юне дарування. Хлопчик на довгі роки ставав спочатку джурою (служкою) у старшого бійця-характерника.

Але слово "служка" не передає точного значення обов'язків такого хлопчика. Учень поруч з учителем осягав премудрості древніх знань. Наставник передавав учневі ті знання, якими сам був навчений.

Процес навчання розтягувався на багато років і був системою психофізичної підготовки, яка включала в себе магічні ритуали, а також обов'язкове навчання військовому ремеслу і мистецтву лікування. Характерники надавали першу допомогу: робили перев’язки при пораненнях, вправляли вивихи, пускали кров та ін.

Козацькі медики застосовували фіто- і ароматерапію, не гребували заговорами і чаклунством. Особливу славу набули козаки-костоправи. Вони вправляли вивихи і складали зламані кістки, лише визначаючи на дотик зміщені кістки.

І це було неймовірно, адже тоді не було рентгенапаратів. Але у майбутнього химородника ще з дитинства розвивали надчутливість, змушуючи зібрати збитий глек у зав’язаному мішку.

Ось такі вони, давні козацькі представники медицини .