Наші блоги

Ми в Internet

DW

Книжковий хіт-парад

Краєзнавча сторінка

Статистика відвідань

Перегляди статей
3391298


ГДЗ без стресу. Михайло Коцюбинський "Тіні забутих предків"

 

М. Коцюбинський у 1910 р. уперше відвідав Гуцульщину (село Криворівню), а в 1911 р. побував там ще кілька раз.

У листі до фольклориста-етнографа Володимира Гнатюка він писав: «З Карпат привіз я цікавий матеріал, встиг упорядкувати його і тепер вже пишу. Боюсь, звичайно, за кожну свою річ, але пишу». Це повідомлення про роботу над повістю «Тіні забутих предків».

Джерелами повісті були: особисті спостереження автора за життям гуцулів, участь в гуцульських обрядових дійствах, усна народна творчість гуцулів, а також етнографічно-фольклорні праці А. Аніщука «Матеріали до гуцульської демонології», І. Франка «Гуцульські примовки» та В. Шухевича «Гуцульщина».

 

Композиційно повість складається з багатьох чітко окреслених епізодів, що розкривають долю головного героя Івана Палійчука: - його дитинство і юність у світі легендарних вірувань своїх краян; - зародження приязні до дівчинки з ворожого роду Гутенюків – Марічки, приязні, яка з часом переростає у щире кохання ( Іван і Марічка – це українські Ромео і Джульєтта, і не лише через те, що належать до ворожих родин, а й тому, що почувають один до одного велике, світле почуття кохання, над яким не мають сили ні немилосердна буденщина, ні трагічний випадок); - літування разом з іншими чабанами на полонині; - одруження – після бурлакування(«шість літ не було чутки про нього, на сьомий раптом з’явився»), спричиненого тугою за загиблою Марічкою – з нелюбою, але заможною Палагною; - «ґаздування, непереборний смуток за коханою, що й призводить його до передчасної смерті» (Олена Гнідан). Також особливістю композиції твору є поєднання фантастики та реальності, вигадки й дійсності, мрії та буденщини.

Тема повісті Коцюбинського – показ неповторного світу Карпат, його первісної природи, побуту, вірування та поетизація сили людського почуття.

Ідея полягає у піднесенні кохання та гуцульської поезії як її остови. Іван своїм коханням переборов ґаздівську упевненість Палагни, страшні чари Юри і повернувся душею до Марічки: «Всі його клопоти і турботи, страх смерті, Палагна і ворожий мольфар – все кудись щезло, все одлетіло, наче ніколи нічого такого не було».

Провідна проблема повісті – трагічна суперечність між мрією про гармонійне життя зі своїми душевними проблемами та немилосердною буденщиною. Інші проблеми: життя за законами серця; існування у злагоді з природою; тисячолітнє язичництво і реалії нового часу.

Образи-персонажі можна поділити на дві групи: 1) люди – Іван Палійчук, Марічка з роду Гутенюків, Палагна, Юра –мольфар; 2) фантастичні персоніфіковані істоти – Щезник, Чугайстер, Арідник, мавки, нявки. Але між світом людей і світом демонічних істот дуже тісний зв'язок.

Іван та Марічка – діти прекрасної первісної природи Карпат, які жили за її законами, ніщо у їхніх стосунках не порушувало природної чистоти. Вони мали спорідненість душ: обоє любили все живе, розуміли природу, щиро вірили в існування демонічних істот; були творчими натурами (Іван грав на флоярі, Марічка складала «співаночки»). Навіть трагічна смерть дівчини (Марічка загинула під час повені) не вирвала її образу та кохання до неї із серця Палійчука. Їх немов би не стосується проза буденного життя. А вона жорстока: Іван – «дев’ятнадцятий в батька, а Анничка двадцята», але «то байка», бо живі лише п’ятеро, решта «п'ятнадцять спочило на цвинтарі біля церковці». Через стару ворожнечу між Пілійчуками та Гутенюками («ніхто не знав звідки пішла ворожнеча») загинули Іванів брат і батько, що призвело до зубожіння родини. Занепад господарства змусив Івана одружитись з Палагною, хоча він її не кохав.

М. Коцюбинський вдається до символізації явищ, подій, образів, назви твору. Символічна перша зустріч Івана Палійчука й Марічки Гутенюк: вони зустрілися у час смерті Палійчука-батька. Загибель Івана та Марічки – символи нездійсненності надії на щастя.

Прикінцева картина повісті – контраст між мертвим тілом Івана та веселою «грушкою» символізує неперервність життя.

За повістю М. Коцюбинського видатний режисер Сергій Параджанов створив фільм «Тіні забутих предків», що засвідчив відродження поетичного кіно, започаткованого О. Довженком. Творчість М. Коцюбинського вплинула на розвиток прози наступних періодів: у 20-ті рр. ХХ ст. його поетику використовували В. Підмогильний, Ю. Яновський; у 60-х рр. вона відчутна в ранніх оповіданнях Євгена Гуцал

Відеопрезентацію можна переглянути, перейшовши за посиланням: https://fb.watch/1rTP1NSAYz/