Наші блоги

Ми в Internet

DW

Книжковий хіт-парад

Краєзнавча сторінка

Статистика відвідань

Перегляди статей
3391721


Мистецтво крізь книгу: Вілл Ґомперц «Що це взагалі таке? 150 років сучасного мистецтва в одній пілюлі», Київ: «ArtHuss», 2017


Сьогодні існує багато відео-лекцій, курсів та інших медіа джерел на тему: що таке сучасне мистецтво та з чим його їдять. Втім, як це найчастіше і буває, це або досить поверхова публіцистика, що намагається охопити все, і врешті нічого не охоплює, або дослідження, які видадуться непідготовленому читачу невтримною графоманією. Твір журналіста, галериста та, можливо, непоганої людини Вілла Ґомперца «What Are You Looking At?: 150 Years of Modern Art in the Blink of an Eye» вийшов в Україні пару років назад під назвою «Що це взагалі таке? 150 років сучасного мистецтва в одній пілюлі».

Це достатньо відчайдушна спроба охопити процес розвитку мистецтва від імпресіоністів до найсучасніших авторів типу Бенксі. Ця книга, безперечно, не претендує на універсальність, але може бути корисною для початкового знайомства з мистецтвом Заходу ХХ століття, насамкінець, з найбільш відомими авторами цього часу. Хронологічна модель розвитку мистецьких напрямків побудована подібно до розгалужень лондонського метрополітену і дає відносно чітку картинку: що, куди і навіщо. Але в той же час, тут є і свої мінуси – може скластись враження, що саме на цьому і «зійшовся світ» в цей час. Достатньо добре описаний період кінця ХІХ – початку ХХ століття, тобто це імпресіоністи та перші сміливі виклики академізму та публічній думці. Але далі дещо дешевий публіцистичний стиль та флешбеки з особистих спогадів автора починають перекривати саму суть. Безперечно, опис та аналіз динаміки мистецтва після Другої Світової у Європі та Америці є окремою серією книг, але тут автор спростив собі роботу більше, ніж треба. Ця книга безперечно сподобається багатьом, бо врешті це і є її мета – охопити якнайбільше читачів і трошки пояснити, чому ж сучасний перформанс та інсталяції є мистецтвом. Втім, саме у цьому автор злегка і «пролітає» над Парижем. Окремі моменти подаються просто як аксіоми «Мистецтво? Безсумнівно!», описи ключових творів напрямків чи авторів часто подаються як неперевершені шедеври, в той час як відшукавши їх у гугл, можна засумніватися у смаках пана Ґомперца. Насамкінець, хоч це і є надмірною прискіпливістю до книги науково-популярного характеру, може видатись, що поза цієї структурою мистецтва не існує нічого іншого: немає ні радянського мистецтва і його андеграунду, ні інших країн світу та їх мистецтв, немає і митців, які не підпадають під цю концепцію. Ні слова, ні пів слова. Здається, є тільки модерн, західні галереї та фонтан Марселя Дюшана і більше нічичирк.