Дерев’яні церкви Чернігівської області. Улянівка, Киселівка

 

Чернігів - Улянівка - Киселівка - Чернігів Довжина - 12 км

Ідея була зненацькою, піти і трохи пофотографувати дерев’яні церкви. Але куди? Озброївшись картою області за 2006 рік, та супер довідником «Чернігівщина», сіли ми з другом і почали думати. За декілька годин були виписані церкви що можливо ще існують, але інформація була неперевірена. На перевірку пішла ще доба і список готовий. Перше що захотіли побачити, це церкви в селах Улянівка та Киселівка, ці села знаходяться в радіусі 8 км від Чернігова. Якщо з Улянівкою все було ясно з самого початку, там церква побудована 1921 році, то Киселівка була «темним коником» - на топографічній карті була позначка – «церква», але жодної інформації про неї в літературі ми не знайшли. Отже пішли навмання…

 

 

Зранку в неділю (26 листопада 2006 року) зібрались ми біля Технологічного університету, було нас четверо, і стали вирішувати як краще розпланувати маршрут. Вирішили під’їхати на тролейбусі № 1, потім піти пішки, так і зробили. Вийшовши за межі міста пішли вздовж траси на Мену. По ліву сторону від нас знаходився високий піщаний останець на якому знаходилось літописне місто Гюричів (Гуричев, Гюрчев) згадане під 1152 роком. Але нажаль ніяких решток від нього не залишилось, окрім короткого опису архієпископа Філарета «…підвищення між двома провалами, обкопане ровом». Але все ж таки у 18 ст. на місці цього поселення було знайдено скарб! Проте ніяких описів скарбу ми не маємо, а до нашого часу від не дійшов. Отак, може там ще скарби є, але нам вони не показуються…

Далі прямуємо до Улянівки, аж ось і знак з однойменним написом, він нам вказує повертати направо. Повертаємо і йдемо по селу. По карті видно що поворот до церкви знаходиться за цвинтарем. Але ще не доходячи до повороту бачимо церкву, а точніше її куполи! Видовище неймовірне! Вони як домінанта виглядають на тлі приземкуватих будівель. Велично виблискуючи куполами, вона надає контрасту всій навколишній дійсності, робить її так би мовити святковою! З боку церкви відкриваються мальовничі краєвиди на пойму Десни з її озерами та заплавами.

 


Сама Вознесенська церква збудована в 1921 році (за радянської влади? Напевно більшовики трохи прогавили!) В плані вона хрещата з прямокутними раме¬нами. Південна і північна дільниці мають окремі входи, орієнтовані, як і центральний, на Захід. Обабіч апсиди — приміщення ризниці та паламарні. Четверик середохрестя вкрито наметом на восьмерику з глухим ліхтариком. З заходу сполучається з триярусною наметовою дзвіницею. Головний вхід оздоблено чотириколонним портиком з трикутним фронтоном і ліхтариком.

Далі наш шлях пролягав до Киселівки. Ми ще не знали чи є там церква, а якщо і є то яка вона – кам’яна чи дерев’яна. На всі ці питання слід було знайти відповіді. До Киселівки можна йти двома шляхами. Перший з більш-менш придатною для пересування дорогою, але ми вирішили скоротити шлях і піти по поймі Десни… і тут зрозуміли, що зробили правильний вибір, адже нам майже зразу відкрився ще один прекрасніший краєвид! Так ми побачили десь кілометрів за три попереду нас, блиск куполів на підгірці! Церква! Отже вона є! Поступово ми підійшли до неї. Да… видовище, те що треба. На шестиметровій терасі височіла дерев’яна церква, а під нею виблискує маленький ставочок. Церква хрестоподібна в плані, з одним куполом. Над головним входом – шестиколонний портик, а сам вхід оздоблений кованими дверима. Підішли до бабусі, що поряд випасала курей, запитати, що то за церква, а вона відповіла: « То в нас храм Іоана Богослова, раньше вона вся поруйнована була, розібрати навіть хотіли. А це вже за нової власті одбудували, покрасили, гарна вона в нас тепер!» Тай справді церква дуже гарна, а особливого колориту їй надає місцина на якій вона розташована.

 

 

Після огляду церкви, ми відправились в напрямку траси, щоб поїхати до Чернігова. По дорозі ще оглянули архітектурну пам’ятку радянського часу – льонозавод! Він стоїть майже цілий, а іноді ще й працює! Вийшовши на трасу ми зразу ж сіли до автобуса, благо вони тут ходять через кожні 15-30 хвилин. Автобус був переповнений, але всі були втомлені і задоволені проведеним днем. Попереду були інші маршрути!!!

 

Автор: Олександр Бондар