Дерев’яні церкви Чернігівської області. Передмова

 

Цикл публікацій - Дерев’яні церкви Чернігівської області. Передмова


Чернігово – Сіверщина – край, який просто дихає історією. Адже людина тут живе з давніх - давен. Спочатку це були мисливці-збирачі, потім землеробські племена – сусіди знаменитих скіфів, і нарешті літописні сіверяни, які в ІХ столітті увійшли до складу Давньоруської держави. Від цього моменту історія краю становиться більш-менш ясною, хоча і тут ми маємо велику кількість таємниць та загадок, з яких вже багато ніколи й не розкриються, так і будуть «домокловим мечем» висіти над головами істориків і всіх тих кому не байдужа історія рідного краю та України…

Чернігів відомий своїми архітектурними, археологічними, історичними, духовними пам’ятками по всій Україні, а подекуди і за її межами. Це і Чорна могила, кургани Гульбище і Безіменний, Спаський і Борисоглібський собори та багато чого іншого. Про ці пам’ятки вже написано дуже багато, тому цього разу ми їх зачіпати не будемо. Темою яка нас цікавить є культова дерев’яна архітектура Сіверщини, тобто дерев’яні церкви. Чернігівщина як відомо край лісів та боліт і основним будівельним матеріалом тут було дерево: дуб, сосна, ясен, береза та ін. Всі житла до Великої Вітчизняної війни були дерев’яними, і церкви за рідким виключенням були теж з дерева. Це і зумовлює їх недовговічність…

До приходу радянської влади церква була обов’язковим атрибутом кожного села. Зводили її всім селом, а будівельниками були місцеві чоловіки, які за допомогою сокири і без єдиного цвяху творили справжні чудеса архітектури, що милують наше око та серце і по сьогодні. Їх руйнували, розбирали, перетворювали на склади, школи, контори, але все ж таки декілька дійшло і до нашого дня, якщо бути точнішим, то близько 30, найстарша 1709 року, а наймолодша 1921. Вже за часів незалежності багато з них було відреставровано і повернено на службу людям і Богу, але є ще й такі які потребують відновлення.

В даних описах наведено декілька маршрутів для огляду цих пам’яток народного генію. Маршрути є на всі смаки, від пішохідних на день до автобусно-пішохідних на 3 дні, від чотиризіркового готелю до звичайної палатки.
Створення подібних маршрутів для огляду пам’яток дерев’яної архітектури сприяло б їх популяризації, реставрації, розвиткові туризму та патріотичному і духовному вихованню молоді на існуючих прикладах-пам’ятках. А ще їх створення має на меті надати хоч якусь інформацію тим людям яким це цікаво.

 

Перелік дерев’яних церков Чернігівської області:


Чернігівський район

- Рогоща – Успенська, 1753.

- Количівка - Різдва Богородиці, 1788.

- Ульянівка – Вознесенська, 1921.

- Киселівка – Іоана Богослова, дореволюційна.

- Седнів – Георгієвська, 1715.

- Петрушин – Різдва Богородиці, 18 ст.

- Роїще – Вознесенська, 1901.

- Новий Білоус – Троїцька, пер. пол. 18 ст.

- Кувечічи – Зішестя святого Духа, 1888.

Ріпкинський район

- Даничі – Спаська, кін. 19 ст.

- Грабів – Троїцька, 1897.

- Буянки – Михайлівська, 1887-88. – Згоріла в 2006 році.

- Сібереж – Миколаївська. 1906.

Менський район

- Дягове – Покровська, 1896.

- Городище – Миколаївська, 1763, Михайлівська к.19 – поч. 20 ст.

- Синявка (Синявці) – Покровська, 1775.

- Волосківці – Успенська, 1765.

- Степанівка – Троїцька, 1767-69.

- Данилівна – Троїцька, 1876.

- Осьмаки – Миколаївська, 1815, перебудована в 1895.

Куликівський район

- Куликівка - Михайлівська, 1787 ( перебуд. 1889 ).

Щорський район

- Гірськ – Миколаївська,1911.

- Чепелів – Михайлівська, 1900.

Сосницький район

- Сосниця – Покровська, 1847.

- Загребеллі – Різдва Богородиці, 1870.

- Чоронотичі – Дмитріївська, 1817

Талалаївський район

- Сильченкове – Успенська, к. 19 поч. 20 ст.

Новгород-Сіверський район

- Ларинівці – Успенська, 1902.

- Новгород-Сіверський – Миколаївська, сер. 18 ст.

Ічнянський район

- Сваричівці – Успенська, 1709.

Городянський район

- Великий Листвен - дзівнниця від Миколаївської церкви, зруйнованої в 1826 році

Прилуцький район

- Прилуки – Трьохсвятительська, 1878.

- Переволочна – Преображенська, поч. 20 ст.

 

Автор даного циклу публікацій: Олександр Бондар, історик, археолог