Живи і міцній українська держава

Днями весь український народ святкував день народження країни. Долучилася до цього свята і Чернігівська обласна бібліотека для юнацтва, вбравшись у блакитно-жовті державні прапори.

У читальному залі бібліотеки відвідувачі книгозбірні мали змогу переглянути книжково-ілюстративну виставку «Живи і міцній українська держава».

 

На виставці представлені різноманітні книги, статті, які задовольняють найвибагливіші запити читачів. Любителі історії мають змогу дізнатися секрети перемог козацьких ватажків, ознайомитись із самобутніми замальовками науково-літературного життя відомого вченого, історика, етнографа М.І. Костомарова. Відчути гордість за державу та свій народ, переглянувши рубрику «Які ми, коли нам 20?» Тут представлені статті про видатних людей мистецтва, спортивні досягнення українців, поезія нашого земляка Дмитра Іванова, який став лауреатом Шевченківської премії. Доповнює книжково-ілюстративну виставку блакитно-жовте полотно державного стягу.

Державний прапор України

Синьо-жовтий кольори вперше згадуються близько 1410 р. на корогвах Галицько-Волинського князівства. На них ще на синьому полі був зображений золотий лев. Жовто-блакитний прапор мали й запорізькі козаки, які використовували його в мирний час, на відміну від бойового стяга малинового кольору. Сині і жовті кольори містилися і в гербах українських земель, міст і старшинських родів. З XVIII ст. ці кольори присутні на полкових прапорах Київського, Лубенського, Полтавського, Чернігівського, Ізюмського козацьких полків. Вони ж використовувалися при зображенні багатьох гербів українських гетьманів та козацької старшини (гетьманів Дорошенка, Брюховецького, Розумовського, кошового отамана Калнишевського, полковників Нечаїв, Богунів). Традиція поєднання жовтого і блакитного кольорів поширюється і на герби тогочасних міст України: Києва, Лубен, Миргорода, Прилук, Чернігова, Ніжина та інші. Але най більшого поширення ці кольори набувають на західноукраїнських землях. Прапори, на яких домінувало поєднання жовто-блакитних фарб, було піднято над міськими ратушами в містах Сам-борі, Станіславові, Коломиї, Стрию, Сяноку. Блакитні жупани й жовті свити носили учасники гайдамацького руху у XVIII ст. У 1848 р. у Львові на ратуші вперше було піднято жовто-блакитний прапор у вигляді двох горизонтальних смуг, тобто приблизно як тепер. Ця ідея, започаткована Головною Руською Радою, була підхоплена спортивно-просвітницькими організаціями, які почали діяти на Галичині наприкінці XIX ст. (у першу чергу «Соколами»). Після з'їзду «Соколів» та «Січей» у 1911 р. починається широке використання жовто-блакитного прапора на різ них масових заходах, зокрема під час відзначення 50-річчя з дня смерті Т. Г. Шевченка (1911 p.), 100-річчя з дня його народження (1914 р.) тощо. З 1914 р. Січові стрільці під такими ж прапорами воювали на полях Першої світової війни. Жовто-блакитні прапори масово з'являються на маніфестаціях українців після перемоги Лютневої революції 1917 p., під ними формувалися й перші українські національні військові з'єднання. У березні 1918 р. Центральна Рада затвердила державний герб і держав ний прапор УНР. За гетьмана П. Скоропадського жовто-блакитний прапор був замінений на блакитно-жовтий. Блакитно-жовті прапори затвердили уряди Західноукраїнської Народної Республіки 13 листопада 1918 р. у Львові і Підкарпатської Русі як складової частини Чехо-Словаччини. Перший сейм Карпатської України 15 березня 1939 р. в м. Хусті ухвалив блакитно-жовтий державний прапор.

Синьо-жовтий колір державного прапору – це завіт наших попередників жити у багатстві, злагоді і любові до рідної землі.

О. Костенко