Ми – атомні заложники прогресу,
Вже в нас нема ні лісу, ні небес,
Так і живем, од стресу і до стресу,
Абетку смерті маємо – АЕС.
Ліна Костенко
Чорнобильська трагедія…
Ось уже 25 років дзвони Чорнобиля стукають в наші серця. Біль не вщухає, тривога не покидає людей. Ще довго ми будемо відчувати на собі наслідки трагедії , ще довго чутимемо її дзвони.
Чорнобиль – не лише велика трагедія, а й символ безмежної мужності багатьох тисяч наших співвітчизників. Та з роками притупляється гострота пережитого. Приходять нові покоління, які дедалі менше знають про цю страшну катастрофу. Тим ціннішими є свідчення безпосередніх учасників подій.
До цієї дати 26 квітня спільно з педагогами-організаторами клубів «Чайка» та «Мушкетер» (Васковою Тетяною Миколаївною та Оліфер Світланою Василівною) і учнями ЗОШ № 2 біля пам'ячника жертвам Чорнобильської трагедії був проведений урок-реквієм «Чорнобиль:гіркий спомин і вічний біль».
На цьому заході учні безпосередньо поспілкувалися з ліквідаторами аварії, прослухали молебен, присвячений ліквідаторам аварії на Чорнобильській АЕС , який відслужив біля пам'ятника архієпископ Новгород-Сіверський і Чернігівський Амвросій. Присутні хвилиною мовчання вшанували загиблих від радіаційного смерчу. Закінчився захід покладанням квітів до пам'ятника жертвам Чорнобиля.