Наші блоги

Ми в Internet

DW

Книжковий хіт-парад

Краєзнавча сторінка

Статистика відвідань

Перегляди статей
3391306


ВЕЛИКИЙ ТЕРОР В УКРАЇНІ: ПРИЧИНИ ТА НАСЛІДКИ

У березні 2017 року Президент Петро Порошенко видав указ «Про заходи у зв’язку з 80-ми роковинами Великого терору — масових політичних репресій 1937–1938 років». Головною метою документа є гідне вшанування пам’яті жертв «Великого терору» — масових політичних репресій, донесення до українського суспільства та світової спільноти об’єктивної інформації про злочини, вчинені у XX столітті комуністичним тоталітарним режимом на території України.

Вели́кий теро́р — найменування доби в історії СРСР (1937–1938 роки), коли сталінські репресії було різко посилено та доведено до максимуму своєї інтенсивності. Інша поширена назва цього історичного періоду — «Єжо́вщина» — пов'язана з тим, що керівником народного комісаріату внутрішніх справ у той час був Микола Іванович Єжов.

 

«Великий терор» отримав назву за книжкою Роберта Конквеста The Great Terror: Stalin's Purge of the Thirties (1968) «Великий терор: сталінські чистки 30-х років». За кордоном поширений термін «Велика чистка».

У зв’язку з цим у Чернігівській обласній бібліотеці для юнацтва відбувся круглий стіл за участю істориків Віталія Розстального, Світлани Сергєєвої , співробітника обласного архіву СБ України Тетяни Гапієнко, студентів Навчально-наукового інституту права і соціальних технологій (ЧНТУ) та бібліотекарів. Присутні почули шокуючу інформацію про репресії в Україні, і зокрема, на Чернігівщині.

 

Прочитати про страхіття сталінських катівень, про непокірність людського духу можна в юнацькій бібліотеці в романі «Сад Гетсиманський» Івана Багряного. Великий українець, Іван Багряний, який на собі відчув та з гідністю витримав поневіряння, мордування та репресії, у своєму фундаментальному романі "Сад Гетсиманський" втілює в образ головного героя- Андрія Чумака- сам український народ. Сам же роман стає страшним викривальним документом сталінської доби. Моторошній, абсурдній, садистській тоталітарній репресивній машині автор протиставляє незламну, глузуючу над своїми катами душу Андрія, одного із мільйонів тих безневинних, що сидять у тюрмах, набитих мов вулики, по всьому СРСР.

Мета цієї кривавої, антигуманної машини, так званого "великого конвеєру", втовкмачити людині в свідомість її нікчемність, нічогоневартість, переконати її, що вона всього лиш "людішка", яку можна розчавити як блощицю на стіні, бо ж "в СРСР людей вистачить". Ланцюгових псів же, які чинили усі ті звірства, по-іншому як моральні виродки назвати неможливо. Принципи, якими вони керувалися для змушення людини визнати за собою злочин, якого вона ніколи не скоювала, такі ж самі садистські та абсурдні як і уся система.

Сам роман "Сад Гетсиманський" став гімном Людині, яку можна знищити, проте перемогти або зламати неможливо. Душа автора кричить, розривається на сторінках книги до щемління у серці: "Мушу! Хто зрозуміє це слово?! Тому я зціплюю зуби, нагинаю голову й іду до кінця призначення... Серце кожного поета і романтика мусить іти на Голгофу".