Шлях до світового визнання До 25-ї річниці референдуму про незалежність України

З усіх народів світу майже 200 доросли до націй, створення власних держав та визнання світової спільноти. 25 років тому до них долучилася й Україна. Визначальним для нашої Батьківщини став саме 1991-й рік.

  Перша ластівка прилетіла за рік до цього – 16 липня 1990 р., коли парламент УРСР ухвалив Декларацію про державний суверенітет України. Саме з моменту її ухвалення наша тодішня влада вже почувалася самостійніше, діяла сміливіше, менше дослухалася до вказівок з Кремля. Це був складний етап становлення, коли Україна наполегливо шукала, але ще не хотіла повної незалежності. Тут варто пригадати слова відомого письменника й громадського діяча Олеся Гончара, звернені до тодішнього Президента СРСР Горбачова: «Михайле Сергійовичу, ми ж не хочемо відокремлюватися, ми хочемо допомогти вам здійснювати перебудову, а тут керівники республіки заважають». 

 

  Не забуваймо також, що з 1990 р. по 1991 р. Верховна Рада УРСР ухвалила майже 50 законів і 70 постанов, покликаних регулювати економічну політику. Найважливіші серед них – закон про економічну самостійність України та постанова про перехід до ринкової економіки. Парламентські рішення визначали методи господарювання, впливали на економічну й соціальну сфери, регулювали фінансово-бюджетну, кредитну та грошову системи. Новий 1991 р. зустрів українців ціновою реформою. У квітні 1991 р. до нас «завітали», разом з фіксованими й регульованими, ще й вільні роздрібні ціни. Співвітчизниками цей крок влади було оцінено вкрай негативно, і вже незабаром українці змушені розраховуватися за товари купонними картками…

  Серпень 1991 р. для України, як і для решти союзних республік, став переломним в історії. Спроба державного перевороту в Москві під проводом так званого ДКНС, дуже наблизила нашу незалежність. Адже події, які стрімко розгорталися, підштовхнули й Україну до прийняття вольового рішення.

  24 серпня 1991 р. на позачерговій сесії Верховна Рада УРСР ухвалила історичний документ – Акт проголошення незалежності України, в якому, зокрема, йдеться:

«Виходячи із смертельної небезпеки, яка нависла була над Україною в зв’язку з державним переворотом в СРСР 19 серпня 1991 року,

продовжуючи тисячолітню традицію державотворення на Україні,

виходячи з права на самовизначення, передбаченого Статутом ООН та іншими міжнародно-правовими документами,

здійснюючи Декларацію про державний суверенітет України, Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки урочисто проголошує незалежність України та створення самостійної української держави – УКРАЇНИ».

  Рішення підтримали майже всі депутати тодішнього парламенту – від націонал-радикалів до комуністів-ортодоксів. 

  Акт проголошення незалежності України, день ухвалення якого згодом став національним святом, не був випадковою подією, навіяною серпневим путчем, не був вигадкою політиків чи партій, втечею від безвиході. Упродовж століть карбувалося  прагнення українців вільно жити на рідній землі і самим визначати власну долю. 24 серпня стало логічним втіленням природного потягу українців до свободи та національного суверенітету. 

  У Постанові Верховної Ради України «Про проголошення незалежності України» від 24 серпня 1991 р. містилося також і рішення про проведення референдуму. Текст бюлетеня було затверджено постановами Верховної Ради України «Про проведення всеукраїнського референдуму в питанні про проголошення незалежності України» та «Про форму бюлетеня для голосування на всеукраїнському референдумі» від 11 жовтня 1991 р. Бюлетень референдуму містив текст Акта проголошення незалежності України і запитання: «Чи підтверджуєте Ви Акт проголошення незалежності України?» із двома варіантами відповіді: «Так, підтверджую» або «Ні, не підтверджую». 

  У своєму спеціальному зверненні «Шановні співвітчизники», прийнятому Верховною Радою того ж дня, 11 жовтня 1991 р., містився заклик до своїх громадян підтримати Акт проголошення незалежності України: «Співвітчизники! Будьмо єдині в прагненнях наших, в розбудові незалежної державності України! Наша земля пережила багато кривд і страждань, неволі, лихо засівало її – тож 1 грудня сама історія дає нам шанс, можливо останній, стати справжніми громадянами, творцями своєї держави, будівниками “власної хати”, де панують “своя правда, і сила, і воля”».

  1 грудня 1991 р. відбулися Всеукраїнський референдум і вибори Президента України. Право брати участь у референдумі та виборах мали майже 38 млн. громадян. У бюлетень з референдуму було включено текст Акта, прийнятого Верховною Радою 24 серпня із запитанням: «Чи підтверджуєте Ви Акт проголошення незалежності України? «. У голосуванні взяли участь майже 32 млн. громадян, тобто 84% виборчого списку. З них відповідь «Так, підтверджую» надали майже 29 млн. громадян або 90.3%. Показово, що відповідь була позитивною для населення всіх областей України незалежно від національного складу.

До виборчого бюлетеня на виборах Президента України увійшли 6 кандидатів – В.Гриньов, Л.Кравчук, Л.Лук’яненко, Л.Табурянський, В.Чорновіл та І.Юхновський. Більшістю голосів (61.8%) Президентом України було обрано Леоніда Кравчука. 

  Важливо усвідомлювати, що з 24 серпня до 1 грудня 1991 р. Україну ніхто не визнавав, жодна країна світу. Тільки після проведення Всеукраїнського референдуму, який подолав невтішні результати Всесоюзного від 17 березня 1991 р., крига скресла – Україну почали визнавати. І вже за місяць це зробили понад 40 країн світу. Першою – Польща, другою – Канада, далі – Франція, США, Великобританія…

  Також підтвердження Акта проголошення незалежності України створило цілком нові реалії в Радянському Союзі. Вже за тиждень після українського референдуму Президент РРФСР Б.Єльцин, Президент України Л.Кравчук і Голова Верховної Ради Білорусі С.Шушкевич зібралися у Біловезькій пущі й оголосили про припинення існування СРСР. Відповідно, 8 грудня 1991 р. ними було підписано угоду про створення Співдружності Незалежних Держав (СНД), до якої можна було приєднатися як республікам колишнього Союзу РСР, так і іншим країнам, що поділяли принципи цієї угоди.

  Незабаром, 21 грудня на зустрічі в Алма-Аті до СНД приєдналися ще 8 союзних республік. Цим вони ствердили те, що Радянського Союзу більше не існує. М.Горбачов оголосив, що складає з себе повноваження Президента СРСР у зв’язку зі зникненням самої держави.

Отже, наприкінці 1991 р. закінчилася 70-річна епоха з радянською формою державності, що міцно прив’язувала Україну до тоталітарного СРСР, і світ привітав народження нової, демократичної України.