"Ти з нами будеш вічно жити,
Як сяйво сонця, як вечірній спів,
Ти так любив землі своєї квіти,
І так, як квіти, ти людей любив."
В. Сосюра
Михайло Коцюбинський - одна з найяскравіших і найсвоєрідніших постатей в українській та усій світовій літературі кінця ХІХ сторіччя. В своїх творах він показав силу й енергію простих трударів, їх нездоланну стійкість у боротьбі за нове справедливе життя, відобразив соціальні і національні прагнення українського народу, оспівав його високу поетичність.
Літературний учень і земляк М.М. Коцюбинського лауреат Ленінської премії Михайло Стельмах так сказав про літературну спадщину письменника: "Усе, дорогий Михайле Михайловичу, що написане кров'ю Вашого серця, зосталося в пам'яті всього нашого народу, а слово і краса ім'ям народу увійшли в безсмертя."
У рідному місті письменника його ім'я носить одна з центральних магістралей, педагогічний університет, кінотеатр, школа, будинок відпочинку. Кращі твори письменників Поділля відзначені літературною премією імені Михайла Коцюбинського. Її лауреатами стали Анатолій Бортняк, Дмитро Дереч, Григорій Усач, Михайло Каменюк.
Життя і творчість П. Грабовського є яскравим прикладом служіння народові, відданості своїм ідеалам. Основну частину спадщини П. А. Грабовського становлять поетичні твори.
Пристрасна глибокоідейна творчість поета була складовою частиною його подвигу і йшла в одному руслі з натхненним словом І. Франка та Лесі Українки.
В один табір із цими визначними постатями Грабовського ставили не лише громадянські мотиви, а й висока мистецька довершеність його творів.
«Поезія мусить бути одним з чинників поступу загальнолюдського, а в рідному краю, зокрема, — загальнонародним, засобом боротьби з світовою неправдою, сміливим голосом за всіх пригноблених. Така її задача!» — писав П. Грабовський у статті «Дещо про творчість поетичну».
Взірцем для нього завжди була творчість Т. Г. Шевченка, якого він вважав «поетом-борцем, найкращим діячем громадським». З особливою силою ці думки висловлені Грабовським у його поетичних творах. «Не все співати нам про квіти та любуватися Дніпром», — застерігав він своїх сучасників.
Літо – краща пора для відпочинку від навчання, уроків і занять. А літні канікули – гаряча пора для бібліотекарів, коли дітей не тільки обслуговують книгою, а й для них організовують цікаве і змістовне дозвілля. Як завжди, влітку читальний зал нашої бібліотеки тісно співпрацював з літніми дитячими таборами та санаторіями міста: «Дружба» та «Зелений гай».
Протягом літніх канікул бібліотекарями для дітей проводились цікаві заходи:
літературна вікторина «Сусіди по планеті»
природознавча вікторина «Знавці природи»
майстер-клас із паперової пластики
конкурс «Маленькі розумники»
казковий калейдоскоп «Загадки про казкових героїв»
інформаційно-літературний коктейль «У калейдоскопі яскравих сторінок»
бібліотечний урок «Влітку книжку почитай, в школі бали получай»
«Грамоти вчиться –
завжди пригодиться»
Народна мудрість
8 Вересня – Міжнародний День грамотності.
Починаючи з 1966 року це свято відзначає ЮНЕСКО – Організація Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури. В такий спосіб вона прагне привернути увагу міжнародної громадськості до того, що бути грамотним важливо для кожної людини та суспільства в цілому.
Населення Землі сягнуло майже до семи мільярдів і продовжує рости високими темпами, особливо за рахунок країн «третього світу». Проте майже одна шоста від загалу землян неграмотні – це вражаюча цифра - 860 мільйонів! З них – 100 мільйонів дітей, які ніколи не сиділи за партами, не тримали в руках книгу, не лічили зірок у небі та, найстрашніше, залишилися на узбіччі цивілізації.
Бути грамотним дуже важливо для будь-якої людини. Грамотність у всі часи вважалася найпершою чеснотою. Грамотність передусім характеризує інтелігентну й освічену людину.
10 вересня виповнюється 120 років від дня народження Олександра Петровича Довженка – українського кінорежисера, кінодраматурга, класика світового кінематографа, письменника.
«Довженко – єдиний по-справжньому український, народний митець, який розкрив душу своїх земляків і разом з Гоголем і Шевченком спонукав мене полюбити Україну та її народ»
Андрій Тарковський
Олександра Довженка знають і високо шанують у цілому світі, бо, як кожний геній, він належить всьому людству.
Сучасники Олександра Петровича стверджують, що ніхто не бачив його пасивним, байдужим або ж заспокоєним і розслабленим. Його звичайний стан – незмінна душевна напруга.
«Телевізор отупляє і вбиває багато часу.
Вимкніть його, і ви збережете кілька кліток вашого мозку.
Проте будьте обережні – отупіти можна і за комп’ютером…»
Стів Джобс
Ніхто не стане сперечатися, що життя сучасної людини складно уявити без присутності в ній комп’ютера. І вже, здається, дивує той факт, що не так давно ми якось могли обходитися без потрібного дива прогресу. Дійсно, комп’ютер – річ потрібна і цікава, адже він є нашим другом і помічником у багатьох питаннях, і все ж, як зробити так, щоб він не ставав нашим лютішим ворогом?
Бо саме цей геніальний винахід деколи стає причинами головного болю, погіршення зору, болю у хребті та кінцівках рук, розладу нервової системи і психіки.
5 вересня для вихованцям клубу дозвілля «Мушкетер» була запропонована інформ-година «Валеологічна культура користування комп’ютром».
Під час заходу діти дізналися, яку шкоду завдає комп’ютер очам, хребту, долоням рук, а також про його негативний вплив на нервову систему і психіку людини.
До 120-річчя від дня народження О.П. Довженка працівниками абонементу було проведено цикл бесід:
Бесіда : « Художній дивосвіт поруч » Сш. № 21 5 – А клас
Метою заходу було ознайомлення учнів з творчістю О.П. Довженка.
Його порівнюють із художниками Відродження.
Пристрастність і всебічність обдарування, яскрава національна самобутність і яка вселенська глибина – ось визначальні риси його таланту .
Художник має не тільки свій неповторний стиль, але і власну філософію, власну концепцію історичного розвитку людства в цілому і рідного народу зокрема .
Бесіда : «Мої сприйняття творчості О.Довженка» Сш. № 14 9 – А клас
Діти намагалися з’ ясувати місце О.Довженка в літературному процесі 20 – 50 – х. рр. 20 століття, та виявити вплив перипетій української історії на формування особистості митця; створити в уяві учнів образ митця – високоосвіченої, різнобічної особистості, розкрити особливості його творчості, режисерську майстерність, виховувати позитивне сприйняття творів письменника, почуття патріотизму, відповідальність за майбутнє.
245 років від дня народження Івана Котляревського 1769- 1838 рр.
«Іван Котляревський перший став писати мовою, на якій говорило населення цілого краю, але у якого не було писемності .
Він зробив цю легку, виразну, сильну, багату мову мовою літературною, і українська мова, яку вважали лише місцевим наріччям , з його легкої руки залунала так голосно, що звуки її рознеслися по «всея Русі».
На ній згодом співав свої пісні Кобзар Шевченко »
В.Короленко
Іван Петрович Котляре́вський — український письменник, поет, драматург, зачинатель сучасної української літератури, громадський діяч.
Його поема «Енеїда» (1798) стала першим в українській літературі твором, написаним народною мовою.
Творчість Котляревського має основоположне значення в історії становлення нової української літературної мови.
В умовах занепаду всіх різновидів староукраїнської писемної мови його поема «Енеїда», п'єси «Наталка Полтавка» і «Москаль-чарівник», написані на основі живого усного мовлення народу, започаткували новий етап формування літературної мови.